Сьогодні я – Опіум
Сьогодні я дуже сумую
Сьоме небо – Олександр Ігнатуша
Сьомий день – Тарас Курчик
Сьпівав би я сьпіванойки, ни вмію зачєти
Сьпіваймо си, посестрице, бо вже не будемо
Сьпіваночки мої любі, де я вас подію
Сьпіваночки мої милі, де я вас подію
Сюда ми ся, товаришу, мило подивити
Сюда туда долинами пшениця ланами
Сюда туда улицею попід Галилею
Сюда туда улицєма, моя хата крайна
Сюда туда улицями моя хата крайна
Сюда, лози, хиліте ся, куда вітер віє
Сюда-туда улицями, моя хата сема
Сюди туди вуличками за молодичками
Сюди туди улицєма, де сі маю діти
Сюди, туди вулицями через Галилею
Сюди, туди вулицями, моя хата крайна
Сяд си, дівча
Сядай, сядай – Тартак
Сядемо, брате, за стіл!.. – Геннадій Желуденко
Сядеш у поїзд – Піккардійська Терція
Сяду на плечі – Рура
Сядь си, любцю, коло мени, диви сі на мени
Сядь си, милий, коло мени на тисовий столец
Сядьмо, мамо, повечеряймо
Сяєш – Юлія Лорд
Сяй – Illusions
Сяй – Андрій Селезньов
Сяй! – На Відміну Від
Сяйво – Елегантно Зіпсовані
Сяйво – Inner Maze
Сяк-так до вечора буду жить
Сякий-такий парубчина, на бакир шипчина
Сяніцка касарня
Сяють очі твої – Володимир Мотошин
Сяють трави росами – Володимир Мангов
Сяяла зіронька, сяяла
Т.В.К.А – Елегантно Зіпсовані
Та Аннице, біле лице, біле деревечко
Та Баришем дороженька, Баришем, Баришем
Та били ня молодого, та били ня, били
Та біда не женившись
Та благослови, Боже
Та бо й твоя фуярочка жалісненько грає
Та бо чоботята мої, викрешіт ми вогня
Та бодай тая степовая
Та був собі старий, сідий
Та була в мене жінка [1]
Та була в мене жінка [2]
Та була в мене жінка [3]
Та була в мене жінка [4]
Та були в кума бджоли
Та були в мене вороні коні
Та було в батька три дочки
Та в високуй полонині явур розвивав ся
Та Василю, на затилю два доми новенькі
Та вже мені не ходити горішним потоком
Та вже мені не ходити по тій крутій горі
Та вже пани побідніли, та вже пани бідні
Та вже як пєш, товаришу, пий же і до мене
Та вийду я на город, на городі грушка
Та від раю ключі маю, від пекла замкнено
Та віду я на город, на городі грушка
Та віду я та й на город, на городі сливка
Та вітки ти, гуцулику, та вітки, та вітки
Та воларі, воларики, де воли займете
Та все вкола, та все вкола, та все викрутасом
Та втратив я щастє, долю, гей через сваволю
Та година – Антре
Та горе, горе тим сиротам
Та Господи милосердний
Та гуляю, та ни дбаю, прийду до домочку
Та гуцул сє легко вбуват, легко му ходити
Та гуцуле, гуцулику, коби-с не гуцулив
Та да крикнули журавлі
Та дай ми сі, дівчинонько, водиці напити
Та данцую, та данцую, чоботєтка псую
Та два братя в єдній хаті і вба не жонаті
Та де гаразд, та де гаразд, на Русівскім гаразд
Та де гаразд, та де гаразд, я у Вустю гаразд
Та де ідеш, мій миленький, ци на косовицю
Та де ти сі, моя донько, сьпіванок набрала
Та дєдику, лебедику, та дєдику пане
Та дівчино, та рибчино, ци підеш за мене
Та для пса кобаса, та для кітки скопец
Та до данцу, лидіники, до данцу, до данцу
Та до мене любко горов, від мене долинов
Та до млина дорожечка, до млина, до млина
Та до того, каже, Гвозда, дороженька проста
Та думай, думай ти, Галино
Та єк файно скрипка грає, нікому сьпівати
Та єсть у тебе, та й дівко Галочко
Та за двором керниченька, за двором, за двором
Та за люпку шибиниця, за люпку ниволя
Та забіліли сніги – Бандурна розмова
Та забіліли сніги
Та завіяв вітер, вітер, лісами клекочі
Та заграйте гуцулови, най гуцул танцує
Та займу я сірі воли на ту левадочку
Та заки-м я молоденька волики гонила
Та закі-сми з товаришем я в купці ходили
Та засвіти ж, мати, свічку
Та засвіти, мати, свічку [1]
Та засвіти, мати, свічку [2]
Та заспівай, зілярвію, в городі на зілю
Та зацвило фасулинє по тім заріночку
Та зашуміла лішчиночка
Та зашуміла ліщиночка
Та зелена полонина та й зелений явур
Та їкій я волоцюга, та їкій я лайдак
Та їхала Катерина штирма кіньми вороними
Та й вийду я на толоку, розівю волоки
Та й виликий город маю, кінця му ни вижу
Сьогодні я дуже сумую
Сьоме небо – Олександр Ігнатуша
Сьомий день – Тарас Курчик
Сьпівав би я сьпіванойки, ни вмію зачєти
Сьпіваймо си, посестрице, бо вже не будемо
Сьпіваночки мої любі, де я вас подію
Сьпіваночки мої милі, де я вас подію
Сюда ми ся, товаришу, мило подивити
Сюда туда долинами пшениця ланами
Сюда туда улицею попід Галилею
Сюда туда улицєма, моя хата крайна
Сюда туда улицями моя хата крайна
Сюда, лози, хиліте ся, куда вітер віє
Сюда-туда улицями, моя хата сема
Сюди туди вуличками за молодичками
Сюди туди улицєма, де сі маю діти
Сюди, туди вулицями через Галилею
Сюди, туди вулицями, моя хата крайна
Сяд си, дівча
Сядай, сядай – Тартак
Сядемо, брате, за стіл!.. – Геннадій Желуденко
Сядеш у поїзд – Піккардійська Терція
Сяду на плечі – Рура
Сядь си, любцю, коло мени, диви сі на мени
Сядь си, милий, коло мени на тисовий столец
Сядьмо, мамо, повечеряймо
Сяєш – Юлія Лорд
Сяй – Illusions
Сяй – Андрій Селезньов
Сяй! – На Відміну Від
Сяйво – Елегантно Зіпсовані
Сяйво – Inner Maze
Сяк-так до вечора буду жить
Сякий-такий парубчина, на бакир шипчина
Сяніцка касарня
Сяють очі твої – Володимир Мотошин
Сяють трави росами – Володимир Мангов
Сяяла зіронька, сяяла
Т.В.К.А – Елегантно Зіпсовані
Та Аннице, біле лице, біле деревечко
Та Баришем дороженька, Баришем, Баришем
Та били ня молодого, та били ня, били
Та біда не женившись
Та благослови, Боже
Та бо й твоя фуярочка жалісненько грає
Та бо чоботята мої, викрешіт ми вогня
Та бодай тая степовая
Та був собі старий, сідий
Та була в мене жінка [1]
Та була в мене жінка [2]
Та була в мене жінка [3]
Та була в мене жінка [4]
Та були в кума бджоли
Та були в мене вороні коні
Та було в батька три дочки
Та в високуй полонині явур розвивав ся
Та Василю, на затилю два доми новенькі
Та вже мені не ходити горішним потоком
Та вже мені не ходити по тій крутій горі
Та вже пани побідніли, та вже пани бідні
Та вже як пєш, товаришу, пий же і до мене
Та вийду я на город, на городі грушка
Та від раю ключі маю, від пекла замкнено
Та віду я на город, на городі грушка
Та віду я та й на город, на городі сливка
Та вітки ти, гуцулику, та вітки, та вітки
Та воларі, воларики, де воли займете
Та все вкола, та все вкола, та все викрутасом
Та втратив я щастє, долю, гей через сваволю
Та година – Антре
Та горе, горе тим сиротам
Та Господи милосердний
Та гуляю, та ни дбаю, прийду до домочку
Та гуцул сє легко вбуват, легко му ходити
Та гуцуле, гуцулику, коби-с не гуцулив
Та да крикнули журавлі
Та дай ми сі, дівчинонько, водиці напити
Та данцую, та данцую, чоботєтка псую
Та два братя в єдній хаті і вба не жонаті
Та де гаразд, та де гаразд, на Русівскім гаразд
Та де гаразд, та де гаразд, я у Вустю гаразд
Та де ідеш, мій миленький, ци на косовицю
Та де ти сі, моя донько, сьпіванок набрала
Та дєдику, лебедику, та дєдику пане
Та дівчино, та рибчино, ци підеш за мене
Та для пса кобаса, та для кітки скопец
Та до данцу, лидіники, до данцу, до данцу
Та до мене любко горов, від мене долинов
Та до млина дорожечка, до млина, до млина
Та до того, каже, Гвозда, дороженька проста
Та думай, думай ти, Галино
Та єк файно скрипка грає, нікому сьпівати
Та єсть у тебе, та й дівко Галочко
Та за двором керниченька, за двором, за двором
Та за люпку шибиниця, за люпку ниволя
Та забіліли сніги – Бандурна розмова
Та забіліли сніги
Та завіяв вітер, вітер, лісами клекочі
Та заграйте гуцулови, най гуцул танцує
Та займу я сірі воли на ту левадочку
Та заки-м я молоденька волики гонила
Та закі-сми з товаришем я в купці ходили
Та засвіти ж, мати, свічку
Та засвіти, мати, свічку [1]
Та засвіти, мати, свічку [2]
Та заспівай, зілярвію, в городі на зілю
Та зацвило фасулинє по тім заріночку
Та зашуміла лішчиночка
Та зашуміла ліщиночка
Та зелена полонина та й зелений явур
Та їкій я волоцюга, та їкій я лайдак
Та їхала Катерина штирма кіньми вороними
Та й вийду я на толоку, розівю волоки
Та й виликий город маю, кінця му ни вижу
Та й вилітала галка – З Парижу до Києва
Та й вступіт ся, вороженьки, з дороги, з дороги
Та й гуцулка, пани брати, гуцулка, гуцулка
Та й до води, сиві коні, до води, до води
Та й до млина дорожечка, до млина, до млина
Та й до Прута доріжечка, до Прута, до Прута
Та й жовнір я, моя мати, та й жовнір я, жовнір
Та й за двором доріжечка, за двором, за двором
Та й за любку бай кримінал, за любку небогу
Та й заграй ми коломийки, далівський курію
Та й займу я воли пасти під ототу обіч
Та й запали, мила, сьвічку, най пирейду річку
Та й засьвіти, місячику, я в вишну шпарину
Та й зійшов дождічок
Та й Іванку, ходи з ранку, ти Юрку в полудне
Та й із гори загреміло, а з долу ся хмарит
Та й іму я за калинку, за самий вершечок
Та й ішов я з товаришом тими манівцєми
Та й кортіло с товаришим, кортіло, кортіло
Та й кувала зозулечка, кувала, кувала
Та й литіли два ворони з чужої сторони
Та й не пійте, когутики, не вменшийте ночи
Та й не ходи поза хату, не толоч отаву
Та й не шуми, луже, дуже
Та й ненечко, та й ненечко, болит мні сердечко
Та й ніхто так не бідує, як жомньир бідує
Та й петрівня я зозуленька – З Парижу до Києва
Та й підемо, пане брате, у Лісові хати
Та й піду я в полонину, та піду я в гори
Та й пізнати, пане брате, котра заручена
Та й поїду с кіньми на ніч, поїду, поїду
Та й покотю перстенину по дубю, по дубю
Та й рада, не рада
Та й Самбори, Самбороньку, бодай-с завалив си
Та й сів Сус Христос до нас вечеряти
Та й сьвітку, каже сьвітку, як маковий цьвітку
Та й ти бойко, та й я бойко, та й ми уба бойки
Та й ти гуцул, та й я гуцул, вдаймо си на гірці
Та й ти гуцул, та й я гуцул, обидва гуцули
Та й тото мій, що везе гній в чорнім капелюсі
Та й у горни та й задули, в бубни забубнали
Та й у любки тонкі губки, тоненькі, тоненькі
Та й у моїм городчику зацвили индички
Та й уже вечер вечеріє
Та й упрів я з товаришим, відай кужух скину
Та й ходила та й Валюша
Та й ходила та й нєвєста Маруся
Та й червоний бурачок та й червона гичка
Та й чия ж то дівчиночка, шо так красно ходит
Та й чия то хата з краю, що я ї не знаю
Та й ше мене моя мати на руках носила
Та й я пасла малі воли, а потому грубі
Та й, Андрію, муку сію, колачики печу
Та йде гуцул за волами, та й в підківки дзень, дзень
Та йшло моє коханєнко, добре знаю відки
Та казала приходити
Та калинка біло цвите, а червоно родит
Та коби ми ни вечурки та й не вечорниці
Та коли ж мя вірне любиш, люби ж мя самую
Та колький терен, колький терен
Та копав я кирниченьку, воли з неї пили
Та кувала зазуленька та попід лелію
Та кувала зазуленька тонким голосочком
Та купи ми, мій миленький, хусточку до строю
Та летіла зазуленька, та сіла на дуби
Та летіла зазулечка, та летіла пава
Та летять галочки ряд по рядочку
Та мав же я дівчиноньку, звала сі Ганусі
Та малая нічка петрівочка
Та махала дівчинонька, та махала хустков
Та ми би сі, товаришко, не наговорили
Та ми би сі, файна любко, не наговорили
Та мій любий голосочку, дзвениш по каміню
Та мій люпко в Тернополи, пиши лист до мени
Та мовила мені мати – жени ся, небоже
Та музика, брате, грає, весело ся дивит
Та на весні днинка красна, пташеньки сьпівают
Та на горі, на високій, там сі пасли коні
Та на Йвана зілє брала, на Петра кітила
Та на леду огень кладу, на спід паде угля
Та на мині молоденькім кучерики вют ся
Та на нашім загумени, та там наше поле
Та най би ту скрипки грали, а цимбали били
Та най вже ю зариває, но най не цілує
Та най вродєт верби грушки, а тополі рижки
Та най родит верба грушки, а калина ябка
Та най собі заспіваю, поки молоденька
Та най тибе колька коле та най ті скобочи
Та не бий мні, моя ненько, ніколи, ніколи
Та не буду дома спати, але займу коні
Та не видко Городенки, лиш самі оденки
Та не вчора тото било, та й не нині буде
Та не жур мене, моя мати
Та не знаєш, моя мати, яка в мене гадка
Та не коси, гусю, сіна
Та не люблю я ні Стецька, ні Грицька [1]
Та не люблю я ні Стецька, ні Грицька [2]
Та не люблю я ні Стецька, ні Грицька [3]
Та не стій же, вербо, та над водою
Та не стій під вікном, та не махай рукавом
Та не треба, мій миленький, долі нарікати
Та не ходи попід хату, та не дзуркай в замки
Та не ходи, мій миленький, та попід віконце
Та нема в світі гірш нікому
Та нема гірш нікого – Тартак
Та нема гірш нікому
Та ни одна мамка плачи та ни одна тужит
Та ни сам я суда зайшов, вода мні занесла
Та ни тото, кажи, гуцул, шо погуцулив си
Та нікому так не гаразд
Та нікому так не гаразд, як тій бідній вдові
Та нікому так ни добре, як мені самому
Та нічого. Тільки от що – Сестри Тельнюк
Та ой брязнули же ключі
Та ой уже, ненько, та й вже не раненько
Та й вступіт ся, вороженьки, з дороги, з дороги
Та й гуцулка, пани брати, гуцулка, гуцулка
Та й до води, сиві коні, до води, до води
Та й до млина дорожечка, до млина, до млина
Та й до Прута доріжечка, до Прута, до Прута
Та й жовнір я, моя мати, та й жовнір я, жовнір
Та й за двором доріжечка, за двором, за двором
Та й за любку бай кримінал, за любку небогу
Та й заграй ми коломийки, далівський курію
Та й займу я воли пасти під ототу обіч
Та й запали, мила, сьвічку, най пирейду річку
Та й засьвіти, місячику, я в вишну шпарину
Та й зійшов дождічок
Та й Іванку, ходи з ранку, ти Юрку в полудне
Та й із гори загреміло, а з долу ся хмарит
Та й іму я за калинку, за самий вершечок
Та й ішов я з товаришом тими манівцєми
Та й кортіло с товаришим, кортіло, кортіло
Та й кувала зозулечка, кувала, кувала
Та й литіли два ворони з чужої сторони
Та й не пійте, когутики, не вменшийте ночи
Та й не ходи поза хату, не толоч отаву
Та й не шуми, луже, дуже
Та й ненечко, та й ненечко, болит мні сердечко
Та й ніхто так не бідує, як жомньир бідує
Та й петрівня я зозуленька – З Парижу до Києва
Та й підемо, пане брате, у Лісові хати
Та й піду я в полонину, та піду я в гори
Та й пізнати, пане брате, котра заручена
Та й поїду с кіньми на ніч, поїду, поїду
Та й покотю перстенину по дубю, по дубю
Та й рада, не рада
Та й Самбори, Самбороньку, бодай-с завалив си
Та й сів Сус Христос до нас вечеряти
Та й сьвітку, каже сьвітку, як маковий цьвітку
Та й ти бойко, та й я бойко, та й ми уба бойки
Та й ти гуцул, та й я гуцул, вдаймо си на гірці
Та й ти гуцул, та й я гуцул, обидва гуцули
Та й тото мій, що везе гній в чорнім капелюсі
Та й у горни та й задули, в бубни забубнали
Та й у любки тонкі губки, тоненькі, тоненькі
Та й у моїм городчику зацвили индички
Та й уже вечер вечеріє
Та й упрів я з товаришим, відай кужух скину
Та й ходила та й Валюша
Та й ходила та й нєвєста Маруся
Та й червоний бурачок та й червона гичка
Та й чия ж то дівчиночка, шо так красно ходит
Та й чия то хата з краю, що я ї не знаю
Та й ше мене моя мати на руках носила
Та й я пасла малі воли, а потому грубі
Та й, Андрію, муку сію, колачики печу
Та йде гуцул за волами, та й в підківки дзень, дзень
Та йшло моє коханєнко, добре знаю відки
Та казала приходити
Та калинка біло цвите, а червоно родит
Та коби ми ни вечурки та й не вечорниці
Та коли ж мя вірне любиш, люби ж мя самую
Та колький терен, колький терен
Та копав я кирниченьку, воли з неї пили
Та кувала зазуленька та попід лелію
Та кувала зазуленька тонким голосочком
Та купи ми, мій миленький, хусточку до строю
Та летіла зазуленька, та сіла на дуби
Та летіла зазулечка, та летіла пава
Та летять галочки ряд по рядочку
Та мав же я дівчиноньку, звала сі Ганусі
Та малая нічка петрівочка
Та махала дівчинонька, та махала хустков
Та ми би сі, товаришко, не наговорили
Та ми би сі, файна любко, не наговорили
Та мій любий голосочку, дзвениш по каміню
Та мій люпко в Тернополи, пиши лист до мени
Та мовила мені мати – жени ся, небоже
Та музика, брате, грає, весело ся дивит
Та на весні днинка красна, пташеньки сьпівают
Та на горі, на високій, там сі пасли коні
Та на Йвана зілє брала, на Петра кітила
Та на леду огень кладу, на спід паде угля
Та на мині молоденькім кучерики вют ся
Та на нашім загумени, та там наше поле
Та най би ту скрипки грали, а цимбали били
Та най вже ю зариває, но най не цілує
Та най вродєт верби грушки, а тополі рижки
Та най родит верба грушки, а калина ябка
Та най собі заспіваю, поки молоденька
Та най тибе колька коле та най ті скобочи
Та не бий мні, моя ненько, ніколи, ніколи
Та не буду дома спати, але займу коні
Та не видко Городенки, лиш самі оденки
Та не вчора тото било, та й не нині буде
Та не жур мене, моя мати
Та не знаєш, моя мати, яка в мене гадка
Та не коси, гусю, сіна
Та не люблю я ні Стецька, ні Грицька [1]
Та не люблю я ні Стецька, ні Грицька [2]
Та не люблю я ні Стецька, ні Грицька [3]
Та не стій же, вербо, та над водою
Та не стій під вікном, та не махай рукавом
Та не треба, мій миленький, долі нарікати
Та не ходи попід хату, та не дзуркай в замки
Та не ходи, мій миленький, та попід віконце
Та нема в світі гірш нікому
Та нема гірш нікого – Тартак
Та нема гірш нікому
Та ни одна мамка плачи та ни одна тужит
Та ни сам я суда зайшов, вода мні занесла
Та ни тото, кажи, гуцул, шо погуцулив си
Та нікому так не гаразд
Та нікому так не гаразд, як тій бідній вдові
Та нікому так ни добре, як мені самому
Та нічого. Тільки от що – Сестри Тельнюк
Та ой брязнули же ключі
Та ой уже, ненько, та й вже не раненько