А в нашого господаря мальована призьба
А вже сонце котиться [1]
А вже сонце котиться [2]
А вже сонце на заході
А у лісі ожинки
Вийди, ґаздине, до нас
Вийшли в поле косарі
Господаря нема дома
Живо, женчики, живо
За нашою ливадою
За нашою Слободою
Зажурилася та й дуже бідна вдова
Кінець нивонці, кінець
Косив Ваня травушку
Маяло житечко, маяло
Ми вже жати закінчили
На високій полонині
Наша господиня пишна
Одчиняй, пане, вороти [1]
Одчиняй, пане, вороти [2]
Ой вийди, мати
Ой дай, дана, межи туденьками
Ой дивіться, небожі
Ой до межі, дівчата, до межі
Ой зібрали ж ми полон
Ой ти, лане, ланочку
Ой у полі керниченька [2]
Ой, місяцю, місяченьку [1]
Принесли полон з усіх сторон
Сєно моє, сєно, под покосом вода [1]
Сєно моє, сєно, под покосом вода [2]
Сидить ворон на копє
Сіно моє, сіно
Стодоли – Вертеп
Як пішла я в поле жито жати
Як послала мати
НАРОДНІ ПІСНІ