Чобіт ми сі розпоров та на правій нозі
Чобіт ми сі розпоров, устівку ми видно
Чобіт ми сі роспоров, палиць мине болит
Чобіт ми ся продоптав на мізельнім пальци
Чобіт ми ся протоптав на мізельнім пальци
Чобіт ми ся розпоров, люлька ми ся збила
Чобітки ж ви обцасові, підківки цинові
Чоботята корковані, де ви куповані
Чого було не чувати, а тепер видати
Чого вікна побіліли, чи вітер з морозом
Чого ж ти ся, мій миленький, на мене гніваєш
Чого мине покидаєш, праву руку даєш
Чого небо захмарилось, либой буде дощик
Чого стіни побіліли, ци не від морозу
Чого ти мене не любиш, соколе миленький
Чого ти сі погинаєш, тоненька лавочко [1]
Чого ти сі погинаєш, тоненька лавочко [2]
Чого ти ся, богачику, зо мнов зариваєш
Чого-с, мила, побіліла як переміточка
Чогось мила побіліла та як сціна біла
Чоловіка нема дома, пішов за волами
Чоловіче, кукуріче, твоя жінка полька
Чом не хочеш, дівчинонько, зо мнов говорити
Чом ни граєш, музиченьку, бо мні дужи сумно
Чом ти мене, моя мати, в горосі не мила
Чом ти, милий соловію, в раю не сьпіваєш
Чом ти, милий чорнобривий, чому не приходиш
Чом хмелинка зеленейка, чом не вє ся в гору
Чом цигани ни орют, бо плугів ни мают
Чом цигани, ни ворут, бо волів не мают
Чому в ставі води нема, бо випила каня
Чому в ставі води нема, бо випили круки
Чому вікна побіліли, чи на дворі мороз
Чому дівки не сьпівают, голосу не мают
Чому дружка не співає, голосу не має
Чому ж тебе, мій миленький, нігде не видати
Чому ж ти мя, мамцю моя, тогди не збудила
Чому коню води не пєш, лиш на воду дуєш
Чому ми ся, мамцю моя, змінив голосочок
Чому милий не приходиш, чому не буваєш
Чому мині не співати, я співати вмію
Чому поле не дзелене, бо вно не гноєне
Чому пчоли не йдут в поле, чому не роят ся [1]
Чому пчоли не йдут в поле, чому не роят ся [2]
Чому пчоли не йдут в поле, чому не роят ся [3]
Чому село не веселе, арендар богатий
Чому село не веселе, вориндар богатий
Чому то си так не стало, як си говорило
Чому то сі так не стало, як сі говорило
Чому тота Отинія тогди не горіла
Чому хлопці не сьпівают – гаразду не мают
Чому я ся не втопила у коновці пива
Чому, коню, води не пєш, чом на воду дуєш [1]
Чому, коню, води не пєш, чом на воду дуєш [2]
Чому, коню, воду не пєш, но на воду дуєш
Чому, коню, воду не пєш, чо на воду дуєш
Чому-с мене, моя мамко, в горосі не змила
Чому-с ти мя тогди не брав, коли-м була паннов
Чому-с тогди не прийшов, як сьвічка горіла
Чому-с тогди не приходив, як я ти казала
Чому-с тогди не приходив, як-ім ти казала
Чому-с тоди не приходив, коли місяць зійшов
Чому-с, любко, та й не така, як-єс була сночи
Чому-сь жомнір не женив сі, абшиду не має
Чорна гора паперова
Чорна земля, як головня, ввес нарід годує
Чорна хмара заступила, неба не видати
Чорна хмара наступила, дрібний дощик буде
Чорна хмара розійде сі та й дощу ни буди
Чорний-єс сі уродив, та й чорний загинеш
Чорні воли, чорні воли рогами ся чешут
Чорні очи із чорними то сє покохали
Чорні очи при потоці, сиві при долині
Чорні очи, чорні очи, біда мені з вами
Чорнявая дівчинонько, дала-с ми принаду
Чорнявая, білявая колопні мочила
Чудовиско, сьміховиско, то-с мє осьмішило
Чудовиско, сьміховиско, то-с мя осьмішило
Чує ми си, мамко, чує
Чує ми сі, пане брате, ой чує, ой чує
Чує ми сі, товаришу, чує ми сі, чує
Чує ми сі, товаришу, чує, причуває
Шелевію перевію, руту перетичу
Шендель, мендель, катана, пеленичка в торбі
Шє би-м хотів, дівчиночко, я рік походити
Широкий лист на калині, широкий і довгий
Широкий лист на калині, широкий та довгий
Широкий лист на калині, широкий та й довгий
Широкий лист на ліщині, ширший на калині
Широкий лист на трепеті, широкий та й буйний
Широкий лист на яворі, ширший на калині
Широкий лист на ялині, широкий, а дре ся
Шіґель-міґель-катана, горох на коморі
Шкода мати того хліба, та й тої капусти
Шкода мого пів нового, шкода моїх гроший
Шкода трави зеленої, що ї бузьок косит
Шкода трави зеленої, що ніхто не косит
Шкода трави і отави, що той косар косит
Шкода трави та й мурави, що-м по ні ходила
Шкода трави та й мурави, що-м по ній ходила
Шкода трави та й отави, що коні здоптали
Шкода трави шовкової тому облогови
Шкода трави, та й отави, сіна зеленого
Шкода травки та й отавки, сіна зеленого
Шляхто моя дрібненькая, як маковий цьвіт, цьвіт
Шо забуду Волощину, то си нагадаю
Шо-м си води наносила, білі коновочки
Шо-сь ми, мила, поробила, шо-сь ми починила
Шоб не тая центурія, та й не тая тоя
Штири воли як соколи рогами сє чешут
Штири воли як соколи рогами сі чешут [1]
Штири воли як соколи рогами сі чешут [2]
Штири воли як соколи, березове ярмо
Штири воли, штири воли рогами сі крешут
Штири коні лисі, лисі, попутали ми сі
Штири коні на припоні, а пята кобила
Штири коні на припоні, оден найґардіщий
Шумє верби коло греблі, до дівчини чути
Шуми дубе, гаразд буде, дзелена ліщино
Шуми, дубе, гаразд буде, зелена ліщино
Шуми, луже, шуми дуже, дівчино, покай ся
Шумит мені, як у млині, в мої головоньці
Шумит, гуде, мороз буде, зелений бодачу
Шуміла дібровочка, як сі розвивала
Шумки, шумки до порога
Шумят ріки, шумят ріки, та й шумят потоки
Шуру, шуру попід гору, пощибав си пальці
Шуру-буру попід гори по червоні ябка
Шуру-буру попід гору на чирвоні ябка
Ще ти маю, мій миленький, дві слові вповісти
Ще-м у хаті не топила, в мої хаті курно
Що будемо порабєти, Анничко, панничко
Що ж кому у головоньці? Музики і танці!
Що ж ти мені, мій миленький, надіяв, надіяв
Що ж ти собі, моя мила, гадала – думала
Що ж то мені за косар, не вміє косити [1]
Що ж то мені за косар, не вміє косити [2]
Що ж я тобі, моя мамцю, такого зробила
Що забуду Охримівці, то си нагадаю
Що й Комарів та й Викторів, то все одно поле
Що Конюхи призабуду, то си пригадаю
Що ми будим говорили, при горівці пивши
Що ти, сину, каже, робиш, що по ночех ходиш
Що то в лісі зломало сє – молода яличка
Що то мені за зілєчко, в лісі павутиця
Що я буду бідний діяв, як зима завіє
Що я собі погадаю, то я собі вчиню
Що-м гуляла то-м гуляла, не спинила мати
Що-м гуляла то-м гуляла, ни стримали ночи
Що-м гуляла, то гуляла, а все понад люди
Що-м сі води наносила тої колотної
Що-м ся води наносила з тої кирниченьки
Що-м ся води наносила з тої студеноньки
Що-с із тої полонинки холод вітер віє
Що-с ми, мила, поробила, що-с ми учинила
Що-сь ми, мила, наробила, що-сь ми учинила
Щоб ви знали, мамуненько, котрой мій кавалір
Щоб ви знали, мамуненько, котрой мій миленький
Щоб ви знали, мамунцуню, яка я змислива
Щоб я була знала, знала, що ти ми так зробиш
Щоб я була рибка, рибка, я би-м утонула
Щоб я була таке знала, що ти мій, Василю
Щоб я мала миленького, ах Боже мій, Боже
Щоби вітри не віяли, та й тучі не били
Щоби мені пристигнуло колосє ячмінне
Щоби не ті ріки, ріки, та не ті озера
Щоби тебе, мій миленький, хороба напала
Щоби тобі, гуцулочко, кобила свистала
Щоби тую курку вбити, що курата водит
Щоби я ті, товаришко, просила, просила
Щоби-м такі очи мала, як застіжка сина
Юже ж ми сі накучили чоботиска шиті
Я б сі в кожух не вбирала, щоби не біленький
Я би тобі, мій миленький, файно заспівала
Я бураки не садила, сами ми сі родіт
Я в городі калабанє, купала сє канє
Я в дівчини ночував, та й ни визував сі
Я в ковалє здохло телє, а кузні згоріла
Я в Марисі когут піє, до Палагни чути
Я в мочарі сіно гребу, попід сіно вода
Я в нашого пана, пана зеленії луги
Я в неділю пяна була, в понеділок спала
Я в ноженькі, брате, студінь, я в рученькі зимно
Я в середу родила сі, в читвер повивала
Я в Тернавці дрива рубав, а ти бички пасла
Я в Фирльові добре бути, добре привикати
Я в цісара добре бути, но би панувати
Я в цісара легка служба, а мала заплата
Я в ялину козятонька, в ялину, в ялину
Я вдарила нога в ногу, підемо до дому
Я веселий, дівчинонько, з веселого дому
Я вженив сі дурноватий, та взєв біснувату
Я вижену воли, воли, ти вижени ймінє
Я ворота запираю, вони ся втвориют
Я вузоньке пирискочу, широке обійду
Я гадала молоденька, що поле горіло
Я гадала молоденька, що сокіл літає
Я гадала молоденька, що соненько сходить
Я гадала молодийка, що то милий чупкав
Я гадала, леґінику, що ти пліт городиш
Я гадала, моя ненько, шо то люба фрашки
Я гадала, шо мій милий пасе горі коні
Я гадала, що машина, то колія їди
Я гадала, що ниділі, а то суботонька
Я гадала, що то голка, а то в вікні шпилька
Я гадала, що то сито, а то обичайка
Я гадаю і думаю, що то з того буде
Я гуляю, я гуляю, аж сє вітир гонит
Я гуляю, я гуляю, нічого не знаю
Я гуляю, я танцюю, чоботоньки псую
Я ді собі засьпіваю, та ще защебечу
Я дівчині горівоньки, я дівчині меду
Я дівчині горівчини, я дівчині меду
Я дівчині горілойки, я дівчині пива [1]
Я дівчині горілойки, я дівчині пива [2]
Я дівчину був заручив, а в дівчини гойки
Я дітинку приколишу, я дітинку лишу
Я до ліса не поїду, бо ся бою вовка
Я до ліса не поїду, рубати не буду
Я до ліса ни поїду молодий хлопчина
Я до ліса ни поїду, до ліса тимного
Я до тебе козака, ти до мене польки
Я до тебе находив сі темненької ночи
Я до тебе находив сі, тебе налюбив сі
Я до теби, любко, ходив, ти си виличала
Я єдного коня маю, а другого куплю
Я жовняра люблю, люблю, за жовняра піду
Я за Йвасьом, я за Йвасьом, де Івась подів сє
Я за любков сюда туда, десь то любка була
Я за любку в криміналі, за любку в неволі