Ти дівчино розмаїта, збавилась мі літа
Ти дівчино чарноока
Ти до мене не ходи, кучеравий враже
Ти до мене не ходи, не збавлєй си ночи
Ти до мене не ходи, не носи нічого
Ти до мене не ходи, старий карабузе
Ти до мени не ходи, куций, коротенький
Ти до мени ни ходи, кучиравий Марку
Ти до мени ни ходи, ни роби си ґусту
Ти до мени ни ходи, ти маленький бойку
Ти є брат, я є брат, обидва гуляймо
Ти збираєш зілє, зілє, та й аниш, та й аниш
Ти Іванку прийди з ранку, Васильку в полудне
Ти Іванцю, одолянцю, купи ми румянцю
Ти казала, дівчинонько, жи я сі волочу
Ти казала, дівчинонько, що ти найладнійша
Ти казала, дівчинонько, що ти така красна
Ти казала, дівчинонько, що ти така ладна
Ти казала, дівчинонько, що я обідрав сі
Ти казала, дівчинонько, що я тебе лапав
Ти казала-с, дівчинонько, шо-с пані вилика
Ти колєґа, я колєґа, я ті добри знаю
Ти Марисю подиви сі на дутку, на дутку
Ти Марисю прибири сі, я до теби прийду
Ти Михайло помруґайло, я до тебе прийду
Ти Михайло, я Михайло, оба-смо Михайли [1]
Ти Михайло, я Михайло, оба-смо Михайли [2]
Ти Михайло, я Михайло, оба-смо Михайли [3]
Ти Михасю вари кашу, Василю по воду
Ти мій милий чорнобривий, напиши ми карту
Ти молода, дівчинонько, пристань, пристань до нас
Ти музико марковецький, заграй по бабецьки
Ти мя мати стережеш, но не остережеш
Ти на мене подиви ся, я на тебе мруґну
Ти не люби любка мого, я не буду твого
Ти не явір, ти не явір, а я не билина
Ти нероба, я нероба, не будем робити
Ти ни знаєш, стара мати, як жовняра шкода
Ти Никола, я Никола, оба-смо Николи
Ти Олекса, я Олекса, оба-смо Олекси
Ти Павлуню, Павлунику, ти Павлуню, квітко
Ти пожениш, мила, вівці, я пожену воли
Ти покинеш молотити, я покину ґазду
Ти рекруте, баламуте, та й що си гадаєш
Ти роду май маленького, а я великого
Ти си журиш, мій дядику,– сіяти, орати
Ти си мислив, козачейку, що я ті кохала
Ти си мислиш, Івануню, що нема над тебе
Ти си мислиш, оден дурню, що тебе кохаю
Ти си мислиш, пани віти, будиш панувати
Ти си, брати, жениш, жениш, а я ни гадаю
Ти сивая зазуленько по сьвіті літаїш
Ти сі мислиш, Івануню, що нема над тебе
Ти співаку, небораку, ні ореш, ні сієш
Ти ся жениш, парубочку, береш дівчиночку
Ти такої не співай, бо не маєш нути
Ти цісаре, комісаре, ти великий пане
Ти цісари, цісаройку, ми є твої діти
Ти червоная калино, чого в лузі стоєш
Ти, білявко, білявочко, ти, білявко біла
Ти, Василю, сиди в билю, я буду в бодачу
Ти, горойко камінная, лупай же сі, лупай
Ти, дівчино білявино, чому-сь така біла
Ти, дівчино русєвая, ти, дівчино біла
Ти, дівчино чорнобрива, перепеличенько
Ти, зазули, кукай, кукай, мого любка шукай
Ти, Іванку, покинь мамку, я покину ґазду [1]
Ти, Іванку, покинь мамку, я покину ґазду [2]
Ти, Івасю, ни бий Касі, бо ни майиш за що
Ти, мамуню, ніц ни знала, я ни повідала
Ти, соколе, лети в поле пшениченьку жати
Тибе били, тибе били, мине хтіли бити
Типер ми си, камратчики, вбидва погуляїм
Типер я си засьпіваю, тепер ми сьи хочи
Тисни мороз, вітир віє, крутит завируха
Тиха вода надійшла, береги змулила
Тиче вода с-під города, та й сє комельгує
Тиче вода с-під города, тиче балванами
Тиче вода с-піт города, по каміню бродит
Тиче вода с-піт города, тиче по каміню
Тиче вода спіт города, спіт самого ґанства
Тиче вода спіт города, тиче вода зимна
Тіді, каже, тіді, тіді, не був же я в біді
Тікав баран через паркан з білими ногами
Тілько маю леґеників, ги в головці маку
Тілько маю леґеників, що в триню полови
То й у моїм городочку зацвила кокошка
То на мене набрехала тота зизоока
То на сесь бік, то на той бік, далеко ходити
То ня била моя мати, то ня била сночи
То ня била моя мати, то ня била, била
То ня болит головонька і чоло лоптит ня
То пасав я білі гуси, то пасав, то пасав
То сьпівали парубочки аж коршма держіла
То ся каю, милий Боже, то ся каю, каю
То ся мило подивити на тоті обори
То шевчики, то кравчики до мени ходили
То я би ти, мій миленький, сорочину вшила
То я пішла з Коростова за вирхи, за вирхи
То я сі та й іздрімала, очка ми сі злипли
То я собі полюбила хлопця не ледащо
То-м любила миленького, то-м любила страшне
То-м тя видів, любцю моя, то-м тя видів, видів
То-с ми дала, моя мила, то-с ми дала данє
Тобі шаблі зготована, цісару служити
Тобі, тату, в головоньці сіяти, орати
Тобі, тату, журити ся сіяти, орати
Товариш сі вже оженив, я ще не гадаю
Товариш сі, брате, вженив, та й бере дівчину
Товариші мої любі, з вами би ходити
Товаришка з товаришков товаришувала
Товаришко моя люба, порадь мене тутка
Товаришко моя люба, то-с ні осудила
Товаришко моя, моя, єдну раду майме
Товаришко, моя люба, люблю твого брата
Товаришко, правдо моя, товаришко сосно
Товаришко, товаришко, зійди, порадьмо ся
Товаришко, товаришко, що будем робити
Товаришко, товаришко, я в купці ходімо
Товаришу, каже, любий, та не слухай людий
Товаришу, пане-брате, зрада надо мною
Товаришу, товаришу, літа си не псуймо
Товаришу, товаришу, не товаришуймо
Тож то я ся нагадала, та не по чясочку
Том си нині усьпівала сьпіваночок много
Тому дати виорати, що волів не має
Тота й моя білявенька, тота й моя слава
Тота моя білявенька, що в пищалку грає
Тота файна, тота файна, тая не погана
Тото біда не публіка, не той коваленько
Тото мене с сьвіта жене, тото мене губит
Тото моє закоханє, тото моя слава
Тото-м собі сподобала лиґінинку гожу
Траву кошу, траву кошу, вода траву сушит
Траву кошу, траву кошу, трава сє хиляє
Тре перстені покидати, а танці забути
Треба дати попоїсти сірому бикови
Треба курку годувати, що курчата водит
Три листочки в барвіночку, та й покарбовані
Три мя ксьондзи сповідали, всі три молодії,
Три нас братьи, три нас братьи, я в купі ходило
Три неділи дощу нема, моє сіно в поли
Три рази-м ся зарікав горілоньку пити
Туда верби хиліте ся, вітки вітер віє
Туда, дуби, хиляйте сі, куда вам похило
Туди лози хиліте ся, куди вітер віє
Туди-м ішов з кучерами з відти без волосі
Туду, каже, туду й туду, шкода мого труду
Тужит ми сє, мамуненько, тужит ми сє, тужит
Тулько вмію сьпіваночок, було би на мажу
Тулько маю сьпіваночок, було би на віко
Туман, туман по дорозі, аж ся розлягає
Тупну я си черевичком до леду, до леду
Тютю, тютю, чубатенька, пущу ті до хати
Тютюн ми ся поросипав, люлька ся згубила
Тямиш, брате, як ми стали в Парижи столиці
Т’али й дуду, як я буду косою косити
Т’али й кажи діна, діна, али й каже ріла
Т’али й кажи сіда-ріда, ота й сіда дана
Т’али, кажи, хлопиц, хлопиц, вікохав ні отец
У бідного єдно дівчи, али воно гожи
У білявки суть дві лавки, далеко ходити
У богача єдно дівчи, ни знає де діти
У богачи єдно дівчи, насилєв коралі
У городі тичка, тичка, на ні політичка
У дворака ні сірака, ані опанчини
У Зарічю під обічю сивий бичок риче
У зеленій полонині зїли вовки красю
У зеленій полонині мальовані хрести
У зеленій полонині сивий голуб пасе
У зеленій полонині сивий голуб ходит
У зеленій полонині яворина стята
У котрого єгомосьця мальована брама
У котрої дівчиноньки брови над очима
У котрої дівчиноньки грива над вочима
У лісі є такий дуб, була би коцюба
У мойого милейкого чорноє волося
У мойому городочку росте васильочок
У нашого окомана жупан коротенький
У нашого окомана шєпочка дрібонька
У нашого пана віта пасові чоботи
У нашого свата, свата, воріхова хата
У нашого яґомостя гладойка підлога
У нашої війтової сокіл на воротіх
У нашої господині драби ночували
У Петрівку Василь косив, Василина гребла
У потоці нема води, випили воробці
У середу не робити, бо в середу сьвято
У співака неборака ни руба сорочки
У сусіди висілє, на нім мушу бути
У сусіди парубойко, в сусіди, в сусіди
У сьпівака ні сірака, ані петичини
У сьпівака ні сірака, ні руба сорочки
У цісара добра служба та й добра заплата
У широкім оболоню корови подою
У ярої пшениченьки яроє колося
Убита ми дороженька через цілий Мишин
Убрав Василь чорний сірак, чорні рукавиці
Угодьмо сі, пани брати, угодьмо, угодьмо
Угринівскі парубки сіяли й орали
Удар, коню, копитами най болото бризне
Ударив кінь копитами на яловім мості
Уже вікна побіліли, бо на дворі мороз
Уже вікна побіліли, уже білий день, день
Уже моє солодєтко помаширувало
Укована колясочка, та й кований дишель
Україно моя мила, мати моя рідна
Укусила перши вош, а потому гнида
Улана-м си полюбила, за улана піду
Умер отец, вмерла мати, я вже не догоню
Упав сніжок на обліжок та най си полежит
Упав сніжок на обліжок, сніжок розтопив ся
Усі нивки поорані, одна облогує
Усі хмарки до купочки, одна ни доходит
Усучу я сьвічку з воску та пішлю до Бога
Усьо поле віоране, а на моїм тичка
Усьо поли поворани, єдно облогує
Утну я си чоботєтком до леду, до леду
Утопиш ся, сусідонько, утопиш, утопиш
Утоптана доріженька долів тими ріньми
Утоптана дороженька з Самбора до Львова
Учера-м сі віддавала, а нині сі каю
Учила мі моя мати сіяти, орати
Уший мені, моя мамко, сорочку з ковняром
Фалила сє дівчинонька, шо є найфайнійша
Фалила сі дівчинонька, що буде весілі
Фірмана-м си полюбила, за фірмана піду
Фітю, фітю, воробчики, розбили полову
Хата мої миленької вікном до дороги
Хвала Богу найвисшому та й єго цареви