Співай, співай, дівчинонько, лекше серцю буде
Співай, співай, товаришко, бо тобі до того
Співала би-м співаночки, коби їх удати
Співала би-м співаночки, коби-м лише годна
Співала би-м співаночки, не вмію, не вмію
Співали ми з товаришим та й співати будим
Співаноньки мої любі, де я вас подію
Співаночки мої любі складані, складані
Співаночки мої любі, де я вас подію
Співат мила в полонині, а я чую дома
Сповідали мене попи самі молодії
Спорадь мене, моя мила, що маю робити
Спускали сі жовнярики із гори поволи
Спусти Боже, біду, біду, на близьку сусіду
Ставок ми сі запалив, риби погоріли
Стара нене, стара нене, не свари на мене
Стара нене, стара нене, ни свари на мени
Стара нени, стара нени, ни свари на мени
Старі хати погоріли, сніпки сі лишили
Стоєт верба над водою, полоче коріні
Стоїт верба над водою та в воду сі хилит
Стоїт верба над водою, в воду схилила ся
Стоїт верба над водою, вербо ж моя, вербо
Стоїт верба над водою, вербо моя, вербо
Стоїт верба над водою, на ній листє гожи
Стоїт верба над водою, полочи корінє
Стоїт верба над водою, похилила гілє
Стоїт верба над водою, припала росою
Стоїт верба над водою, розпустила гілє
Стоїт верба над водою, та й у воду гне сі
Стоїт верба серед села гілява, гілява
Стоїт вирба серед села, на ню вітрец дує
Стоїт дівка коло танцю, голова біліє
Стоїт качка над водою, а качур на кладці
Стоїт липа над водою, липко ж моя, липко
Стоїт липка над водою, липко ж моя, липко [1]
Стоїт липка над водою, липко ж моя, липко [2]
Стоїт пень, як білий день, кудравий, кудравий
Стоїт явір над водою, в воді половина
Стоїт явір над водою, в воду похилив сі [1]
Стоїт явір над водою, в воду похилив сі [2]
Стоїт явір над водою, на воду схилив ся
Стоїт явір над водою, половина в воді
Стоїт явір над водою, та й розколисав ся
Стоїть верба над водою, половина в воді
Стоїть верба над водою, собою колише
Стоят верби понад греблю, що-м їх підливала
Стоять коні на припоні, ногами тупочуть
Стригли мене раз у Ліську, два рази в Сяноці
Ступай, коню, копитами, най болото трисне
Ступай, коню, підо мною через криваві ріки
Суда-туда вуличками, моя хатка крайна
Сумна гора без явора, та й без яворини
Сумна моя ґардероба, сумна вона, знаю
Суха кора, суха кора, суха не зелена
Сухий дуб, сухий дуб, сухая гиляка
Сухий дубе, сухий дубе, нічо з тя не буде
Сухий дубе, сухий дубе, нічо с тє ни буде
Сьвіти, зоре, на всьо поле, заки місяць зійде
Сьвітий отче Николаю, Матінко побожна
Сьвітий отчи Николаю і ти Матко Боска
Сьвітит місяць, сьвітит місяць, сьвітит, а не гріє
Сьвітит сонце, сьвітит сонце, на хату леліє
Сьвятий Боже, сьвятий кріпкий, а ти, ґаздо, відки
Сьпівав би я сьпіванойки, ни вмію зачєти
Сьпіваймо си, посестрице, бо вже не будемо
Сьпіваночки мої любі, де я вас подію
Сьпіваночки мої милі, де я вас подію
Сюда ми ся, товаришу, мило подивити
Сюда туда долинами пшениця ланами
Сюда туда улицею попід Галилею
Сюда туда улицєма, моя хата крайна
Сюда туда улицями моя хата крайна
Сюда, лози, хиліте ся, куда вітер віє
Сюда-туда улицями, моя хата сема
Сюди туди вуличками за молодичками
Сюди туди улицєма, де сі маю діти
Сюди, туди вулицями через Галилею
Сюди, туди вулицями, моя хата крайна
Сядь си, любцю, коло мени, диви сі на мени
Сядь си, милий, коло мени на тисовий столец
Сякий-такий парубчина, на бакир шипчина
Та Аннице, біле лице, біле деревечко
Та Баришем дороженька, Баришем, Баришем
Та били ня молодого, та били ня, били
Та бо й твоя фуярочка жалісненько грає
Та бо чоботята мої, викрешіт ми вогня
Та в високуй полонині явур розвивав ся
Та Василю, на затилю два доми новенькі
Та вже мені не ходити горішним потоком
Та вже мені не ходити по тій крутій горі
Та вже пани побідніли, та вже пани бідні
Та вже як пєш, товаришу, пий же і до мене
Та вийду я на город, на городі грушка
Та від раю ключі маю, від пекла замкнено
Та віду я на город, на городі грушка
Та віду я та й на город, на городі сливка
Та вітки ти, гуцулику, та вітки, та вітки
Та воларі, воларики, де воли займете
Та все вкола, та все вкола, та все викрутасом
Та втратив я щастє, долю, гей через сваволю
Та гуляю, та ни дбаю, прийду до домочку
Та гуцул сє легко вбуват, легко му ходити
Та гуцуле, гуцулику, коби-с не гуцулив
Та дай ми сі, дівчинонько, водиці напити
Та данцую, та данцую, чоботєтка псую
Та два братя в єдній хаті і вба не жонаті
Та де гаразд, та де гаразд, на Русівскім гаразд
Та де гаразд, та де гаразд, я у Вустю гаразд
Та де ідеш, мій миленький, ци на косовицю
Та де ти сі, моя донько, сьпіванок набрала
Та дєдику, лебедику, та дєдику пане
Та дівчино, та рибчино, ци підеш за мене
Та для пса кобаса, та для кітки скопец
Та до данцу, лидіники, до данцу, до данцу
Та до мене любко горов, від мене долинов
Та до млина дорожечка, до млина, до млина
Та до того, каже, Гвозда, дороженька проста
Та єк файно скрипка грає, нікому сьпівати
Та за двором керниченька, за двором, за двором
Та за люпку шибиниця, за люпку ниволя
Та завіяв вітер, вітер, лісами клекочі
Та заграйте гуцулови, най гуцул танцує
Та займу я сірі воли на ту левадочку
Та заки-м я молоденька волики гонила
Та закі-сми з товаришем я в купці ходили
Та заспівай, зілярвію, в городі на зілю
Та зацвило фасулинє по тім заріночку
Та зелена полонина та й зелений явур
Та їкій я волоцюга, та їкій я лайдак
Та й вийду я на толоку, розівю волоки
Та й виликий город маю, кінця му ни вижу
Та й вступіт ся, вороженьки, з дороги, з дороги
Та й гуцулка, пани брати, гуцулка, гуцулка
Та й до води, сиві коні, до води, до води
Та й до млина дорожечка, до млина, до млина
Та й до Прута доріжечка, до Прута, до Прута
Та й жовнір я, моя мати, та й жовнір я, жовнір
Та й за двором доріжечка, за двором, за двором
Та й за любку бай кримінал, за любку небогу
Та й заграй ми коломийки, далівський курію
Та й займу я воли пасти під ототу обіч
Та й запали, мила, сьвічку, най пирейду річку
Та й засьвіти, місячику, я в вишну шпарину
Та й Іванку, ходи з ранку, ти Юрку в полудне
Та й із гори загреміло, а з долу ся хмарит
Та й іму я за калинку, за самий вершечок
Та й ішов я з товаришом тими манівцєми
Та й кортіло с товаришим, кортіло, кортіло
Та й литіли два ворони з чужої сторони
Та й не пійте, когутики, не вменшийте ночи
Та й не ходи поза хату, не толоч отаву
Та й ненечко, та й ненечко, болит мні сердечко
Та й ніхто так не бідує, як жомньир бідує
Та й підемо, пане брате, у Лісові хати
Та й піду я в полонину, та піду я в гори
Та й пізнати, пане брате, котра заручена
Та й поїду с кіньми на ніч, поїду, поїду
Та й покотю перстенину по дубю, по дубю
Та й рада, не рада
Та й Самбори, Самбороньку, бодай-с завалив си
Та й сьвітку, каже сьвітку, як маковий цьвітку
Та й ти бойко, та й я бойко, та й ми уба бойки
Та й ти гуцул, та й я гуцул, вдаймо си на гірці
Та й ти гуцул, та й я гуцул, обидва гуцули
Та й у горни та й задули, в бубни забубнали
Та й у любки тонкі губки, тоненькі, тоненькі
Та й у моїм городчику зацвили индички
Та й упрів я з товаришим, відай кужух скину
Та й червоний бурачок та й червона гичка
Та й чия ж то дівчиночка, шо так красно ходит
Та й чия то хата з краю, що я ї не знаю
Та й ше мене моя мати на руках носила
Та й я пасла малі воли, а потому грубі
Та й, Андрію, муку сію, колачики печу
Та йде гуцул за волами, та й в підківки дзень, дзень
Та йшло моє коханєнко, добре знаю відки
Та казала приходити
Та калинка біло цвите, а червоно родит
Та коби ми ни вечурки та й не вечорниці
Та коли ж мя вірне любиш, люби ж мя самую
Та копав я кирниченьку, воли з неї пили
Та кувала зазуленька та попід лелію
Та кувала зазуленька тонким голосочком
Та купи ми, мій миленький, хусточку до строю
Та летіла зазуленька, та сіла на дуби
Та летіла зазулечка, та летіла пава
Та мав же я дівчиноньку, звала сі Ганусі
Та махала дівчинонька, та махала хустков
Та ми би сі, товаришко, не наговорили
Та ми би сі, файна любко, не наговорили
Та мій любий голосочку, дзвениш по каміню
Та мій люпко в Тернополи, пиши лист до мени
Та мовила мені мати – жени ся, небоже
Та музика, брате, грає, весело ся дивит
Та на весні днинка красна, пташеньки сьпівают
Та на горі, на високій, там сі пасли коні
Та на Йвана зілє брала, на Петра кітила
Та на леду огень кладу, на спід паде угля
Та на мині молоденькім кучерики вют ся
Та на нашім загумени, та там наше поле
Та най би ту скрипки грали, а цимбали били
Та най вже ю зариває, но най не цілує
Та най вродєт верби грушки, а тополі рижки
Та най родит верба грушки, а калина ябка
Та най собі заспіваю, поки молоденька
Та най тибе колька коле та най ті скобочи
Та не бий мні, моя ненько, ніколи, ніколи
Та не буду дома спати, але займу коні
Та не видко Городенки, лиш самі оденки
Та не вчора тото било, та й не нині буде
Та не знаєш, моя мати, яка в мене гадка
Та не стій під вікном, та не махай рукавом
Та не треба, мій миленький, долі нарікати
Та не ходи попід хату, та не дзуркай в замки
Та не ходи, мій миленький, та попід віконце
Та ни одна мамка плачи та ни одна тужит
Та ни сам я суда зайшов, вода мні занесла
Та ни тото, кажи, гуцул, шо погуцулив си
Та нікому так ни добре, як мені самому
Та піду я горі селом на десіть ударів
Та піду я до церковці, стану при образі
Та повіяв буйний вітер, повіяв, повіяв
Та поїхав мій миленький та до Орявчика
Та попита горівочка, попита, попита
Та прийшов я до дівчини, як си дівче має
Та Русначе, небораче, ні ореш, ні сієш
Та сарака гуцулочка по горі ходила
Та сараки венґерчуки по сьвітку мандруют
Та сегодне, брате, гоя, та ще завтра гоя