Ой зєла я пшениченьку під колос, під колос
Ой зилена пшиниченька на моїм загоні
Ой зилений бурштинино, звивай сі у трубку
Ой зійшов я сьвіт навкола з сивими волами
Ой зійшов я цілий сьвіт і землю турецку
Ой злетіла звізда з неба, та й золота стрівка
Ой зломила кітка лабку, а корова шию
Ой змарніло моє личко, змарніло, змарніло
Ой змий мене, моя мати, у бобовій юсці
Ой знаєш ти, боталоньку, як волики пасти
Ой знаєш ти, дівчинонько, що я тя кохаю
Ой знала ти, дівчинонько, що я жовніронько
Ой знати і пізнати богацького сина
Ой знаю ті, богачику, ой знаю, ой знаю
Ой знаю я, мій миленький, яка в тобі гадка
Ой знаю я, парібочку, усі твої мисли
Ой золоті підківочки, золоті, золоті
Ой зроби мні, моя мамко, тонке повересло
Ой зробив я копяк сіна, та було зелене
Ой зроблю я косиченьку саму бервінькову
Ой зродила верба грушки, а тополя сливи
Ой зродила верба грушки, а тополя ябка
Ой зродила верба грушки, та й похилила ся
Ой з’їздив я всю країну коньом вороненьким
Ой играли леґіники аж земля дудніла
Ой Іван Ґілебан хотів ся женити
Ой Іван сі увивав сі, як любку любити
Ой Іван-подолян ходив з посторонком
Ой Івани, вдовин сину, та я тибе любю
Ой Івась на току
Ой іде мій милований там долі млачками
Ой іду я горі селом, село не веселе
Ой іду я до керниці по студену воду
Ой іду я дорогою, дорога не вільна
Ой іду я лісом-лугом, аж там кіля тешут
Ой іду я через село, та й собі сьпіваю
Ой із гори високої брики ся котили
Ой із гори високої їхали ваґони
Ой із гори високої котила сі ґрейда
Ой із гори високої летит біле гусє
Ой із гори високої летіла ворона
Ой із гори на долину вирізана фоса
Ой із гори на долину зійду помаленьку
Ой із гори на долину зсуваї си мрака
Ой із гори на долину котит сі шнурівка
Ой із гори на долину поволеньки зійду [1]
Ой із гори на долину поволеньки зійду [2]
Ой із гори на долину покотив ся горох
Ой із гори на долину помаленьку зійду
Ой із гори на долину та й на долиноньку
Ой із гори на долину та й на долиночку
Ой із гори на долину, та й на долиночку
Ой із дуба мука груба, з явора мягонька
Ой із дуба та й на дуба скочила вівюрка
Ой із тиха, помаленьки, най ніхто не чує
Ой із тої полонинки студененький віє
Ой ізійшов місяченько, ой коби ще зірка
Ой ізійшов місяченько, та й обгородив ся
Ой іму я в ріці рибку, та й ще мале рибє
Ой іму я в ріці рибу, а в кирници рака
Ой ішла я дорогою, здибала мі нендза
Ой ішла я дорогою, ішла я, ішла я
Ой ішла я з полонини, ішла я, ішла я
Ой ішла я лісом, лісом, форостом гілявим
Ой ішла я сночи в ночи, надибала Петра
Ой ішла я улицями, вулиці тісненькі
Ой ішов я в полонину по зелене сіно
Ой ішов я від цісаря та й видів миленьку
Ой ішов я вулицєма, тими оманцєма
Ой ішов я горі селом, біда в воді стоїт
Ой ішов я горі селом, горі слободою
Ой ішов я горі селом, надибав кухарку
Ой ішов я горі селом, найшов-єм си пильник
Ой ішов я горі селом, хусточков накрив сє
Ой ішов я до дівчини попід береженьки
Ой ішов я до Долини на сьвятої Глави
Ой ішов я з Болехова, ще не зійшло сонце
Ой ішов я з кіньми на ніч, дівчина стояла
Ой ішов я з Коломиї та й упав в помиї
Ой ішов я з полонини, ой ішов я з поля
Ой ішов я з Тернополі с тішкої ниволі
Ой ішов я на ярмарок на самі Варвари
Ой ішов я на ярмарок, на самії Глави
Ой ішов я попід ліс, там сі набрав страху
Ой ішов я попід ліски, хрустав я орішки
Ой ішов я с кіньми на ніч, лоши в воду впало
Ой ішов я селом, селом, всюда ся сьвітило
Ой ішов я селом, селом, селом си світило
Ой ішов я селом, селом, так ми було стидно
Ой ішов я та до любки, любка під колешнов
Ой ішов я улицями межи ковалями
Ой ішов я через село, всюда сі сьвітило
Ой ішов я через село, на фуяру граю
Ой ішов я чириз воду, кладка сі зломила
Ой ішов я, пане брате, з того бутиночка
Ой їв би я капустицю й фасолю дрібненьку
Ой їде вже мій миленький, мальована бричка
Ой їдного брата маю, на того дуфаю
Ой їхав я без Ферліїв, випивєм горівки
Ой їхав я з Бережин темненької ночи
Ой їхав я з Коломиї, та й впав я в помиї
Ой їхав я з Озерян, та й загубив люшню
Ой їхав я з Озерян, та й не оглядав сі
Ой їхав я коло млина, там дівчина ноги мила
Ой їхав я понад воду, лошє в воду впало
Ой їхав я понад воду, та шукав я броду
Ой їхав я попід ліс хати рахувати
Ой їхав я, пане брате, з того Космачина
Ой їхала гуцулонька з верху з полонини
Ой їхала каритонька, в тій кариті сойка
Ой їхала машинонька та й дуже свистала
Ой їхала машинонька, закинула фостом
Ой їхала цісарева на сивій кобилі
Ой їхали женихє, мали коні лисі
Ой їхали жовніроньки чириз штири милі
Ой їхали канонєри з гори на долину
Ой їхали канонєри, аж сі мости гнули
Ой їхали кісілі, а за ними кваша
Ой їхали цісарове святої неділі
Ой йду я царинками, плотами кєваю
Ой йдут люди до церквиці, бо вдарили дзвони
Ой йой, йой, о йой, йой, мене мати била
Ой йшов гуцул з Коломиї, підківками брень, брень
Ой казала жидівочка, та й казав жидочок
Ой казала мені мати хату замітати
Ой казала мені мати – жени ся, небоже
Ой казала мені мати, та й наказувала
Ой казала міні мати ранейко вставати
Ой казала приходити, колач приносити
Ой казала стара мати до старого тата
Ой казала сусідонька, що я ґівков ходжу
Ой казала сусідонька, що я не віддана
Ой казала сусідонька, що я не дівонька
Ой казала сусідонька, що я неробонька
Ой казала сусідонька, що я ниробонька
Ой казала сусідочка, жи я ни дівочка
Ой казала цимбаліста та й цимбалістому
Ой казала Цимбалючка та Цимбалюкови
Ой казала-с, дівчиночко, не будеш тужити
Ой казали говорили усі в селі люде
Ой казали наші мама, що ми ніц не мами
Ой калина білим цвите, а червоним родит [1]
Ой калина білим цвите, а червоним родит [2]
Ой калина біло цвила, червоні ягідки
Ой калина біло цвила, червоно зродила
Ой калина біло цвила, червоно родила [1]
Ой калина біло цвила, червоно родила [2]
Ой калина біло цвите, а червоним родит
Ой калина біло цвите, а червоно родить
Ой калина говорила, ліщина не вміла
Ой калинка біло цвите, а червоно родит
Ой калинка, яворинка, широкий лист має
Ой калину підрубаю, під калинов стою
Ой камрати, камраточку, дай ми порадочку
Ой качочка качуриста по болоті скаче
Ой каю сі молоденька, каяти буду сі
Ой кину я бук на воду, бук на воді плине
Ой кину я камінь в воду, ой кину я зо два
Ой кину я срібний перстінь межи маґадзини
Ой кину я хустинину на ту тиху воду
Ой кину я ціп на тоці і батіг тоненький
Ой кину я ціп на тоці та й вили, та й вили
Ой кілько є співаночок, все за миленького
Ой кільом сє зарікав мед, горівку пити
Ой коби ви, люде, знали, йик заєц триває
Ой коби ж я за тим була, за ким я гадаю
Ой коби йно до восени, вженю я сі, вженю
Ой коби ми Господь поміг с полонини зійти
Ой коби ми, пане-брате, горівки не пили
Ой коби мні тот узєв, шо брав вчера в данец
Ой коби нас, файні хлопці, до войска не брали
Ой коби но до осени, віддам сі, віддам сі
Ой коби та дубиночка вміла говорити
Ой коби так до роботи, як до терефельків
Ой коби ти, мати, знала, котрий мій миленький
Ой коби ти, мати, знала, котрий мій Никола
Ой коби ти, мила, знала, як буду йти з веньґер
Ой коби то сонце знало, як мені тяженько
Ой коби я бички мала та й корову ласу
Ой коби я бички мала хоть які маленькі
Ой коби я бички мала, червону запаску
Ой коби я була знала свою лиху біду
Ой коби я була знала, дурня не любила
Ой коби я була знала, що йде милий з веньгєр
Ой коби я була знала, що ти мій миленький
Ой коби я була знала, що ти мя покинеш
Ой коби я була знала, що то мій Михайло
Ой коби я воли мала, та й сірі корови
Ой коби я дочікала свєтої Покрови
Ой коби я каву пила, нічо не робила
Ой коби я козу мав, я би не журив сє
Ой коби я крилця мала, я би полинула
Ой коби я крильці мала, я би полинула
Ой коби я любка мала, я би го любила
Ой коби я очи мала, як у тої плиски
Ой коби я свого любка на годинку вздріла
Ой коби я тата мала, та й мамку рідную
Ой коби я тоє мав, що мій тато має
Ой коби я човен мала, а весло вже маю
Ой коби я човник мав, як маю виселце
Ой коби я, Боже, знала, де любко волочив
Ой коби я, Боже, знала, же не буду в вінку
Ой коби я, Боже, знала, котрий мій миленький [1]
Ой коби я, Боже, знала, котрий мій миленький [2]
Ой коби я, Боже, знала, що замужем лихо
Ой коби-м ся дочекала я свого Миколця
Ой коби-с був, мій миленький, до мене не ходив
Ой коби-с знав, мій миленький, що я прийду нині
Ой коби-сте, мамко, знали, який жаль гіренький
Ой кобила говорила, як ішла до ліса
Ой ковала зазуленька над виром, над виром
Ой ковала зазулиця, ковала, ковала
Ой ковала зазуличка трома голосами
Ой ковалю, коваленьку, зроби ми сокиру
Ой ковалю, ковалику, зроби ми підківки
Ой кого я вірне люблю, вірненько, вірненько
Ой кого я люблю в день, того люблю в ночи [1]
Ой кого я люблю в день, того люблю в ночи [2]
Ой когутец на вирбі на сопівку граї
Ой коли ж мня вірне любиш, люби ж мня єдного
Ой коли нас, пане брате, три разом ходило
Ой колибо я маленька, колибо я люба
Ой колишу дітиночку, колишу, колишу
Ой колійо, колієчко рогова, рогова
Ой колійо, колієчко, гірка ж твоя слава
Ой конику вороненький, конику, конику
Ой конику, воронику, білі ти копита
Ой конюска дівчинонька, конюска, конюска
Ой копав я керниченьку, зимна вода була
Ой копав я кирничейку велику, глибоку