Нема мого пана, пана, нема паниченька
Нема мого паниченька, нема мого пана
Нема мої миленької, пішла за вівцєма
Нема танцю на всім сьвіті, як та коломийка
Нема того, що я єго, що я го любила
Нема тої садовини, що я ї садила
Нема хліба, нема хліба, іно самі пляцки
Нема цвіту краснішого над білу лілію
Нема цвіту по всім світу понад чорну м’ятку
Нема цьвітку на всім сьвітку, як на тій калині
Нема цьвіту на всім сьвіту, лиш на ягідоньці
Нема цьвіту на тім сьвіту, як на тій калині
Нема цьвіту по всім сьвіту понад садовину
Ненько моя старенькая, жура мні си взєла
Несло дівча воду з броду на коромеселци
Нехай буде заверуха, аж по самі вуха
Нехай паші вороженьки пропадут до лиха,
Нечесана, невмивана, чому сі не вмиєш
Нещаслива тота лава, що я на ній спала
Нещасливе закоханє треба занехати
Нещіслива тота лава, що я на ні спала
Ни бий ти мі, моя мамунь, бирезовов різков
Ни бий, мати, Катерини, бий тоту другую
Ни бири ко, леґінику, дівку одиницу
Ни буду ти, леґінику, ни буду жоною
Ни буду ти, лиґінику, не буду жоною
Ни буду я жито жати, буду кладні класти
Ни буду я пити пива, бо то пиво диво
Ни вижу ті, мій миленький, ни вижу, ни вижу
Ни вій, вітри, на калину, бо ти ї ни зломиш
Ни далеко до дівчини, лишень чириз межу
Ни диви сі, дівчинонько, що я обідрав сі
Ни диви сьи, дівчинонько, жовнярови в вочи
Ни дивуй сє, моя мати, що-м на личку зблідла
Ни жаль ми сі подивити на той двір біленький
Ни жєль ми си подивити та й на тоти двори
Ни жури сі ти, Крихівче, чому Марця красна
Ни жури сьи, парубочку, ци майиш сорочку
Ни журіт сі, вороженьки, же маю коханку
Ни запирай, пани, рампу, бо їде машина
Ни знаєш ти, мій миленький, як мине кохати
Ни йди доще, ни йди доще, волит роса впасти
Ни кажи сє, дівчинонько, до дому водити
Ни купуй ми горівоньки, ни став ми на ляді
Ни лести сє, лиґінику, ни лести, ни лести
Ни лиш я ту сиротонька, ту сиріт є більше
Ни можу сє в пана Бога ласки допросити
Ни піду я за музику, бо я сі го бою
Ни против сі, дівчинонько, я сі ни противлю
Ни сам си я тутки зайшов, вода ні принесла
Ни сама я ту прийшла, привели мі люди
Ни сама, ни сама калину ломала
Ни свари мні, моя ненько, шо-м мало напрьила
Ни спала я тої ночи та й ни буду спати
Ни спала я тої ночи, ані я, ані я
Ни стій, коню, коло плота, ни тупай болота
Ни стій, любий, під віконцьом, ввійди си до хати
Ни типер, ни типер, на гриби ходити
Ни тілько я сиротонька, но є сиріт більше
Ни тішти сі, вороженьки, ни тішти, ни тішти
Ни цілюю, ни вбіймаю, мій любку, нікого
Нидавно-м сі ожинив, минув рік в питрівку
Нидавно-м сі ужинив, минув рік в питрівку
Николаю, Николаю, та й Николаятко
Николаю, я вмираю, бігай по горівку [1]
Николаю, я вмираю, бігай по горівку [2]
Николаю, я вмираю, біжи по горівку [1]
Николаю, я вмираю, біжи по горівку [2]
Николаю, я вмираю, бо гороху хочу
Николаю, я вмираю, файну жінку маєш
Никому ся ни дивую, тілько сама собі
Нима в мени по дівчині, як біленька Рузє
Нима мого милейкого, нима мого любка
Нима мого миленького, нима паниченька
Нима мого миленького, пішов у рекрути
Нима мого миленького, та й нима Івана
Нима мого миленького, та й нима Миколи
Нима як сє довідати, як пириказати
Нині гоя, вчера гоя, а все ж тото гоя
Нираз жи я присягала перед двома хрести
Ні за кого ни піду, но за того Йвана
Ні постільку постелити, ні хату замести
Ні сіяно, ні орано, не буде сходити
Ні я пяна, ні я пяна, ні я тверезенька
Нігде коней не напасу, но на паренині
Ніґде нима гараздойку, як на Добрушині
Ніжки ми си притоптали до любки, до любки
Ніколи нема там добра
Нікому сі не дивую, но моїй матінци
Нікому ся не дивую, тілько сама собі
Німеччина, не Лящина і земля волоска
Ніхто мене не жалує, ни мама, ни вотец
Ніхто ми си не сподобав, лиш той Івасенько
Ніхто ми ся не вподобав, йно тота дівчина
Ніхто ми ся не сподобав тілько панич паньский
Ніхто ми ся не сподобав, но той фірман паньский
Ніхто ни такий файненький та як мій миленький
Ніхто такий не файненький та як мій миленький
Ніхто такий ни розумний, як мої мамуня
Ніхто такий ни розумний, як моя мамуні
Нічо ми так не доїло, та як паньска служба
Нічо я собі ни робю, три любчики маю
Нудно мені у чужині, в чужій сторононці
О, кувала зазуличка, а ще покує си
О, не знаєш, моя мати, що коханє може
Оба браті, вба єднакі в купці сі родили
Обертайте ся каміня, хоць сухі лотоки
Обіцєла пирога, вареничку дала
Обуймо сі в ходачєта, обуймо сі в капці
Обую сі в черевичкі, обую сі в капці
Обцесові чоботенька, треба коваленька
Овечита, білечита, писаний ботею
Огирочки, пупіночки, тут ся розвивайте
Оден ваґон червоненький, а другий біленький
Оден город кукурідзів, а другий розмаю
Оден чобіт на обцасі, а другий на гачку
Оден чобіт на обцасі, а другий на корку
Оден чобіт на обцасі, другий на піткові
Один красний, другий красний, третий не поганий
Один чобіт на підкові, а другий на корку
Одна верба родит грушки, а друга повидло
Одна гора високая, а другая низька
Одна гора високая, а другая ниська
Одна гора родит траву, а друга отаву
Одна гора траву родит, а другая кейло
Одобрали миленького до воська, до воська
Ожени ся, козаченьку, возьми си білявку
Ожени ся, кучеравий, ожени, небоже
Оженив сі бісноватий, та й взєв дурновату
Оженив сі кострубатий, взєв си пелехату
Оженив ся єдинак, та й взяв єдиначку
Оженися, не журися, піде ти рукою
Ой а гиля, білі гуси, а гиля в тростину
Ой а душко солоденька, дай же мені знати
Ой а з гори на долину не треба ми нести
Ой а нині неділенька, а завтра будний день
Ой а плечі сточувані, рукавці з одного,
Ой а швець з Ліховець, а шевчиха з міста
Ой багата дівчинонька, багата, багата
Ой багацька дівчинонька, багацького гербу
Ой банно ми, мій миленький, ой банно ми, банно
Ой баришом, пане брате, баришом, баришом
Ой бачу я та й бачу
Ой бив мене дєдик тричі, а ненечка двичі
Ой бив мене дробен дожджик, била мене тучі
Ой бий же мя, моя мати, ой бий же мя, забий
Ой бий, коню, копитами перед воротами
Ой бий, коню, копитами, ней болото бризне
Ой била мене мати зелененьким прутом
Ой била мі моя мати сім рас по битому
Ой била мнє моя мати, ой била, ой била
Ой била мні моя мати нині при обіді
Ой била мні моя мати с ночи по вичери
Ой била мні моя мати, та й щи буди бити
Ой била мя моя мати вчера по вечери
Ой била мя моя мати, ой била мя, била
Ой били си два гуцули над ґелетков масла
Ой битая дороженька аж до Золочева
Ой битая дороженька та попід той Мишин
Ой біг пес без вовес, сука без татарку
Ой біда, не гаразд, полюбив си польку
Ой бідонько, умер бойко, та й на лаві лежит
Ой біленька зазуленька, а чорнії вочи
Ой біленька-с, білявочко, та й білява-с білько
Ой білява, ой чорнява колопні мочила
Ой білява, товаришу, білява, білява
Ой білявий парубочок, білявий, білявий
Ой близейко до білявки, близейко, близейко
Ой бо мене звербували та на жовнірейка
Ой бо тото закоханє рівнає ся смерти
Ой Бог би тя, к-о, побив з твоїми очима
Ой богацка дівчинонка, богацька, богацка
Ой богацька дівчинойка, богацького роду
Ой богацька дівчинонька йшла до коршми боса
Ой богацька дівчинонька йшла до коршми пишна
Ой богацька дівчинонька та й богацька дівка
Ой богацька дівчинонька то сі запишила
Ой богацька дівчинонька, богацька, богацька
Ой богацька дівчинонька, богацького роду
Ой богачик, моя мати, богачик, богачик
Ой бодай сі той Станіслав завалив, завалив
Ой бодай ся завалила тота завалина
Ой бодай ся поломили яворові вили
Ой бодай ти, дівчинонько, кілько разів впала
Ой бодай ти, дівчинонько, на віки пропала
Ой бодай ти, дівчинонько, тогди заміж пішла
Ой бодай ти, дівчинонько, три роки боліла
Ой бодай ти, дівчинонько, хиріла, боліла
Ой бодай ти, козаченьку, тоді оженив ся
Ой бодай ти, парубочку, кілько наконав сі
Ой бодай тя Господь скарав за мої дороги
Ой бодай тя нужда нашла с твоєю рудою
Ой бодай тя, дівчинонько, ой бодай тя, бодай
Ой бодай тя, мій миленький, бодай тя, бодай тя
Ой бодай тя, мій миленький, ой бодай, ой бодай
Ой бодай тя, мій миленький, спалив сніг біленький
Ой бодай тя, мій миленький, тілько покололо
Ой бодай тя, мій миленький, хороба напала
Ой болит мі головонька та й чоло, та й чоло
Ой болит мня головочка від маку дрібного
Ой болит ні головонька, болит ні, болит ні
Ой болит ні головонька, та й чоло лоптит ні
Ой брала я конопельки, брала лен дрібненький
Ой брат мині вмер в зелененькім гаю
Ой брате, каже, брате, брате мій рідненький
Ой братуню, братуненьку, братчику рідненький
Ой брехали вороженьки, ой брехали люди
Ой брехали вороженьки, як настало літо
Ой бришіт ви, вороженьки, та й я буду з вами
Ой бросала кукурузу, бросала хвасолю
Ой був же я в Путилові та не пив горівки
Ой був же я на весілю, там мила стояла
Ой був же я при вуланах, стояв єм у Львові
Ой бувай ми здовенька, ти моя миленька
Ой буду я утікати, сліди забирати
Ой була я на празнику, та й на писарівці
Ой в городі вишня, вишня, там дівчина вийшла
Ой в городі фасолинє, мальоване тиче
Ой в городі фасуленька
Ой в зеленій Буковині, там зазулі кує
Ой в Корничи загриміло, а в Ценеві трісло
Ой в Маґурі на поляні виросли три дулі
Ой в Марії чорні очи, в Марії, в Марії
Ой в мораля – гачкура воши гніздо ввили
Ой в нашого, каже, пана чубаті индички
Ой в нашої імостуні, в нашої матері
Ой в нашої сусідоньки перед вікни грушка
Ой в Ойлоці два місяці та й оба ясненькі
Ой в Подолю сиві воли, в Подолю, в Подолю
Ой в сьвятенько, бо на Спаса в церкві дзвони дзвонят