Напийти сі горівоньки й меду солодкого
Напила сє дівчинонька водиці з кирниці
Напила сє дівчинонька водиці зо ставу
Напила сі дівчинонька водиці з кирниці
Напила-м сі горілойки з зиленого збанка
Напиши ми чорні очи, подай ворононьці
Напиши ми, мій миленький, карточку, карточку
Напиши но, люпку, картку та дай ворононьці
Напишу я до милого, напишу, напишу
Наплюю ти, богачику, з твойов єдиначков
Напрєду ти сорок пасем та й ти помотаю
Напю я сі горівоньки, та напю сі пива
Напю я сі горівочки, я ще свисну й пива
Наробили пчоли меду, медуню, медуню
Наробили пчоли меду, солодкий медуню
Насіли сє комісарі, насіли сє пани
Настав очко, настав очко, росколена дошка
Наступили чорні хмари, а сині нависли
Находив сє, наробив сє, но йди лєгай спати
Наш коломий, наш коломий вдома не ночує
Наш музика добре грає, не жаль погуляти
Наш музика кучеравий скрипочки готує
Наш музика молоденький нам хорошо грає
Наш музика файно грає, весело ся дивит
Наші люди сі дивуют, чо я така чорна
Нащо мені женитися, нащо мені жінки
Не багато леґіники гуляли, гуляли
Не бери мє, мій миленький, я в перший таночок
Не бий мене, мамуненько, березовов різков
Не бий мене, моя мамко, ніколи, ніколи
Не бий мене, моя мати, бо ми ни научиш
Не бий, мати, Катерину, бий тую маленьку
Не бийте мі, мамуненько, ніґди в головоньку
Не бій ти ся, білявице, студеної роси
Не бійте сі, фантирісті, улана на поли
Не боїт сі файний хлопець ні дощу, ні граду
Не боїш ся, дурню, мене, ані мої мами
Не бою ся ані пана, ані оконома
Не бояв сі голий дожджу, а мокрий розбою
Не буде ня ні віт бити, ні сендзя судити
Не буду си віддавати, свій сьвіток гаїти
Не буду сі віддавати за півтора року
Не буду ся віддавати, бо не маю коний
Не буду ся віддавати, не маю вухоти
Не буду ся віддавати, сьвіт собі гаїти
Не буду ся женитойки, не буду, не буду
Не буду ся женитоньки, сьвітом колотити
Не буду я в лузі жити, бо в лузі лопуша
Не буду я сама спати, кусают мя блохи
Не велика поляночка, копиць на ні густо
Не велика пташиночка, все гіля вгинає
Не великий город маю, всього штири кроки
Не видівєм дівчиноньки йно єден разочок
Не виділа-м миленького та як у вівторок
Не видно тя, любцю моя, не видно, не видно
Не вій, вітре, на тополю, бо ти ї не зломиш
Не вір, дівко, парубкови, не вір, дівко, не вір
Не вір, дівко, парубкови, хоч би найліпшому
Не вір, дівко, парубкови, що він ті цюлює
Не вір, дівко, парубкови, що він тобі шепче
Не вір, дівчи, козакови, та що люльку курит
Не вір, мати, Катерині, що кучері чеши
Не вмивана, не чесана, не радуй ся тому
Не вподоба парубкови дві ниві косити
Не втіпана, не дергана, не різані поли
Не вчила-м тя розбивати, не вчила-м тя красти
Не гадай ся, музичейко, я ся не гадаю
Не гнівай сі, моя мила, що горівки нема
Не гнівай сі, файна любко, що я пізно прийшов
Не грай, не грай, балалайко, не журчи, одна струна
Не давай ся, дівчинонько, нікому зводити
Не давно-м си, пане-брате, взяли панувати
Не давном сє, пане брате, зачєв напивати
Не давном ся, пане брате, як став напивати
Не дай же ся, дівчинонько, нікому зводити
Не дай мене, моя мати, до Губич, до Губич
Не дайте ми вечеряти, не дайте ми їсти
Не далеко до Вербова, іно два горбочки
Не далеко до дівчини, іно через межу
Не далеко до дівчини, но без три загони
Не далеко до дівчини, но переказати
Не далеко до дівчини, но через дорогу
Не далеко до дівчини, но через садочок
Не далеко до дівчини, но через стависько
Не далеко до Заставец, іно два вигони
Не диви сє, парубоньку, що дівчина біла
Не диви си, дівчинонько, що я жовняренько
Не диви сі, дівчинонько, на мої обцаси
Не диви сі, дівчинонько, на нові обцаси
Не диви сі, дівчинонько, що я опіяка
Не диви сі, дівчинонько, що я сі волочу
Не диви ся на жовняра та на єго вроду
Не диви ся, богаченьку, що я мізернейка
Не диви ся, дівчинонько, на мене, на мене
Не диви ся, дівчинонько, що я в капелюсі
Не диви ся, дівчинонько, що я ся волочу
Не диви ся, дівчиночко, на кучирі дрібні
Не диви ся, козаченьку, що дівка в віночку
Не дивися, парубочку, що дівка як сосна
Не дивлю ся на Береги, бо не маю чого
Не дивуй сі, не дивуй сі, чого Марта красна
Не дивуй сі, пане брати, що дівчина красна
Не дивуйте, добрі люде, що я обідрав ся
Не дивуйте, люде добрі, що він обідрав сі
Не дивуйте, люди чесні, що я засьпіваю
Не для того я сьпіваю, що ся гаразд маю
Не до тебе, дівчинонько, не до тебе я йду
Не довго-м був в Солукові, лише оден рочок
Не є мого миленького, не є мого квітку
Не є цьвітку на всім сьвітку, як на тій калині
Не жаль мені на братову, но ми жаль на брата
Не жаль мені погуляти, не жаль ми побути
Не жєлуйте, дівчатонька, ой за мєсничками
Не жури ся, моя мамко, мені за сорочку
Не жури ся, що-м малийка, мій любий любчику
Не журіт ся, ворожейки, не журіт ся, люде
Не журіт ся, когутоньки, не журіт ся курки
Не з мене сє посьміяти, не з мене сє кпити
Не займу я товар насти, бо товар літає
Не зачіпай мене, дурню, бо я донька ксьондза
Не збануйте та вуєчку та на нас, та на нас
Не знаєш ти, мій миленький, як си в неньки вкрасти
Не знаєш ти, пане брате, що зазуля кує
Не іди ти, леґінику, та й на польованє
Не йди, дождже, не йди дождже, в’лєє роса впасти
Не йди, любку, улиціма, я йди городами
Не йди, Юрку, не йди Юрку в нашу мандибурку
Не кори ми, мій миленький, я тобі не корю
Не мав же я худобоньки, лише єдна курка
Не маю я родинойки, лиш єдного брата
Не маю я родиноньки, лиш одного вуйка
Не можу сє допитати, чей сє допитаю
Не можу си вперезати, не можу і вбути
Не можу сі вперезати, не можу сі вбути [1]
Не можу сі вперезати, не можу сі вбути [2]
Не можу сі подивити, запороха в оці
Не одного брата маю, на него дуфаю
Не пий, коню, води з рова, бо то каламутна
Не пий, коню, води з рова, бо то не здорова [1]
Не пий, коню, води з рова, бо то не здорова [2]
Не піду я з кіньми на ніч, моя мамунцуню
Не піду я на весілє, шкода мого труду
Не піду я на толоку за дурно робити
Не плач, мати, не плач, мила, не плач, не журися
Не поїду с кіньми на ніч, бо-м малий хлопчина
Не поїду я до ліса, бо малий хлопчина
Не поїду я до ліса, до ліса дивного
Не пустили на музики, ще й хотіли бити
Не раз була темна нічка, не раз була слота
Не сам же я та й прийшов в чужу сторононьку
Не сам іду, коня веду, білявко небого
Не сама гармошка грає – треба тони придавить
Не сапана кукурудза, роди Боже шульки
Не сіявши, не оравши на широкім поли
Не спав же я сесю нічку, не буду й другую
Не спала я тої ночи, ані мої вочи
Не спала я тої ночи, ні мої оченька
Не списав би-с, мій миленький, на воловій шкірі
Не стій, дівко, коло танцю, з другої не смійси
Не стій, дівко, коло танця та з танця не сьмій ся
Не стій, дубе, край дороги, лихо тобі буде
Не стій, дубе, край дороги, я ти скажу гадку
Не стій, дубе, при дорозі, маю на тя гадку
Не стій, коню, коло плота, не їдж околота [1]
Не стій, коню, коло плота, не їдж околота [2]
Не стій, коню, коло плота, не їдж околота [3]
Не стій, коню, коло плота, не їдж околота [4]
Не стій, коню, коло плота, не їж воколота
Не стій, коню, коло плота, не їж околота
Не стій, коню, коло плота, не їч околота
Не стій, любцю, під віконцем, але йди до хати
Не стій, не стій, дівчинонько, з красним кавалєром
Не сумуйте, чорні очі, весело дивіт сі
Не сьвіти ми, дурню, в очи, ой бо ти не місьиць
Не сьмійте сі, дівки, з мене, бо то не подоба
Не так болит, як укусит лютая гадина
Не так болить, як укусить лютая гадина
Не тепер, не тепер на рибу ходити
Не тіште ся, вороженьки, моїй пригодонці
Не тіште ся, вороженьки, моїй пригодоньці
Не того йду до церковці, Богу ся молити
Не тото ми соколятко, що в церкві сьпіває
Не треба сє, пане брате, в кучерах кохати
Не умію ні косити, ані копи класти
Не ходи ти, богачику, горою за мною
Не хотіла мене мати за Миколу дати
Не хочеш ми, дівчинонько, миленькою бути
Не хочу я вечеряти, не хочу я їсти
Не чули ви, люди добрі, такої примівки
Не штука сє воженити, в ходаки сє взути
Не я бойко, не я бойко, бойкова дитина
Не я пяна, не я пяна, горівочка пяна
Не я пяна, не я пяна, горілойка пяна
Не я пяний, не я пяний, горілочка пяна
Небогато-м до тя ходив, не буду ходити
Невелика поточина луги ізмулила
Невелика пташиночка все гіля вгинає
Невмивана та й клапата, чому сі не счешеш
Невподоба кукілеві пшеницю хилити
Недавно-м сі оженив, жінка неспроміжна
Недавно-м сі ожинив, жінка молоденька
Недалеко до Медині, лише штири милі
Недалеко любка маю, лиш через городець
Недалеко любка маю, лиш через уличку
Недалеко любка маю, лише над потоком
Недалеко любка маю, лише через межу
Неділеньку божу, божу, треба осьвитити
Нема біди, нема біди, бо вже біда вмерла
Нема в мене миленького понад того Федька
Нема ж мого миленького, десь поїхав в гори
Нема ж мого миленького, нема ж мого пана [1]
Нема ж мого миленького, нема ж мого пана [2]
Нема Йвана, нема Йвана, нема Іваночка
Нема личка, нема личка, лише половичка
Нема млина, нема млина тільки самі жорна
Нема мого миленького, в керници втопив ся
Нема мого миленького, десь го ухопило
Нема мого миленького, нема єго тутка
Нема мого миленького, нема меї лялі
Нема мого миленького, нема мого Грині
Нема мого миленького, нема мого духа
Нема мого миленького, нема мого Йвасі
Нема мого миленького, нема мого пана
Нема мого миленького, нема мого сонця
Нема мого миленького, нема мого Ясі
Нема мого миленького, нема мого, мого
Нема мого миленького, нема мої квітки
Нема мого миленького, нема мої рожі
Нема мого миленького, пішов за вівцями
Нема мого миленького, чогось не приходит