Від упорядника

Українська пісенна культура – одне з найцінніших духовних надбань народу за багатовікову його історію. Ставши невід’ємною складовою кращих набутків світу, вона посіла в них справді визначне місце. У народних піснях відображено найрізноманітніші прояви життя трудового народу – його нелегку, але героїчну історію, тривалу й запеклу боротьбу з чужоземними поневолювачами, поміщиками й капіталістами, побут та уподобання трудящих.

Народна пісня – незатьмарене джерело життя і повсякденних турбот трудівників. Вона правдиво відгукувалась на найрізноманітніші події в житті простих людей. Виняткова мистецька краса випливає з поетичних слів і мелодій пісень про кохання, правдиво й сердечно передано в них взаємну любов і щастя закоханих. А скільки смутку, горя, журби й печалі в піснях про невірність чи підступність!

Високою художністю позначено поетичні рядки й мелодії творів про нещасливу долю жінки в дореволюційній сім’ї. Ліричною проникливістю, глибиною і підкресленою простотою викладення відзначаються ці пісні. Особливою музичною красою вирізняються пісні багатоголосі, "розспівані" на кілька рівнозначних мелодій, кожна з яких становить і самостійну мистецьку вартість, а всі разом, у гуртовому звучанні, захоплюють самобутністю ладу, художністю й самостійністю горизонтального руху. Творцями таких пісень, їхніми постійними носіями були переважно жінки. Вони передавали власні почуття й переживання або щиро співчували горю своїх бідолашних сестер чи подруг. Протяжні побутові пісні посіли важливе місце в репертуарі шанувальників співу, бо вони завжди хвилюють душу як виконавців, так і слухачів. Ясна річ, що не тільки краса природи, не лише історія та життєві турботи хвилювали творців та носіїв народних пісень. Силу-силенну їх було створено в стилі й характері жартівливому, гумористичному, та навіть сатиричному. Потяг народу до творчості такого типу не випадковий, він засвідчує любов українців до гострого слова й вигадливих мелодій, справжню оптимістичність їх світогляду. Творці пісень не проходять повз недоліки та прорахунки у житті й громадській діяльності, засуджують винуватців, розкривають причини тих чи інших життєвих вад. Український фольклор багатий на зразки чисто інструментальної, здебільшого танцювальної музики. Вони чіткі за ритмікою, "квадратні" за структурою і зумовлюють особливості української народної танцювальної стихії. Природно, що образність, мелодика й ритміка таких зразків значно вплинули на виникнення жартівливих, гумористичних і сатиричних пісень, на визначення їх провідного мистецького характеру. Тому в цих піснях, рухливих і динамічних, відсутні, за окремими винятками, нестабільність метру, змінні розміри, асиметричність структури, що широко репрезентуюсь плавність мелодичного розливу й ритмічну свободу загального руху в протяжних ліричних, а особливо в родинно-побутових наспівах. Жартівливі пісні, як і пісні про кохання, про життя та побут у сім’ї, користуються широкою популярністю і звучать у сольному та гуртовому виконанні. Відомо, що традиційний фольклор – безіменний, що його зразки тривалий час перебувають в усному побутуванні, шліфуючись і вдосконалюючись. Народні романси виникали, як правило, в інтелігентському середовищі.

Колись, напевне, були відомі і їхні автори, та з часом імена загубилися. Романси порівняно з піснями носять інтимніший характер, їх мелодії більш "організовані" щодо ладу й ритміки, ближчі до загальновживаної мажоро-мінорної системи. Поетична будова романсів багата певною лексикою, відповідною структурою речень і порівнянь, вони складають у пісенному фонді народу своєрідний проміжок між безіменною музично-поетичною і професіональною культурою. В одному ряду з народними романсами стоять "зфольклоризовані" пісні літературного походження.

Автори цих творів, як правило, відомі. Менше відомі творці мелодій. Хоча слід сказати, що ми маємо твори, в яких поряд з поетами Т. Шевченком, В. Забілою, С. Руданським, Л. Глібовим відомі й імена композиторів – М. Глинки, А. Рубінштейна, Г. Гладкого та інших. Пісні літературного походження переважно ліричні, хоча й серед них, як і серед народних романсів, зустрічаються твори іншого змісту. Мелодичний матеріал пісень літературного походження близький до народних романсів. Пропонована збірка "Перлини української народної пісні" не належить до розряду наукових. Її укладено на основі традиційного, ще дожовтневого фольклорного матеріалу.

В роботі над упорядкуванням видання було дотримано загальноприйнятого у фольклористиці історико-тематичного принципу. У збірці подано найпопулярніші народні пісні, які найчастіше співаються. Сподіваємось, що зібраний матеріал стане у пригоді широким колам шанувальників народної творчості, зокрема композиторам і музикознавцям, студентам мистецьких вузів, учасникам художньої самодіяльності – всім тим, хто любить і цінує музично-поетичну культуру народу.