Ой там за горою, там за темненькою
Не по правді жиє чоловік з женою.

Вона йому стелить білу постілоньку –
Він на ню рихтує дротяну нагайку.

Біла постілонька порохом припала,
Дротяная нагайочка біле тіло рвала.

Ой муже мій, муже, не бий мене дуже,
Бо я маю біле тіло, болить мене дуже!

Ой муже мій, муже, пусти мня в садочок,
Та най я си вирву ружовий цвіточок.

Пішла у садочок, вирвала цвіточок,
Вирвала цвіточок, пустила на воду.

Вирвала цвіточок, пустила на воду:
Пливи, пливи, ружий квітку, аж до мого роду!

Плила, плила квітка, стала ся крутити,
Вийшла мати воду брати, стала ся журити:

Та як тота квітка на воді зів’яла,
Ой так моя дитиночка в недузі лежала.

Не лежала-м, мамцю, ні день, ні години,
Дістала-м ся в руки невірной дружини.