З гори на долину
З гори на долину покотився горох,
Вчора був миленький, а нині вже ворог.
Вчора був миленький, годі розійтися,
А нині вже ворог, годі здибатися.
На тобі, дівчино, сухую тополю:
Як вона прийметься, візьму шлюб з тобою.
Рано посадила, вечір підливала,
Сухая тополя листя розпускала.
Листя розпустила та й почала цвисти:
Як ти мня не любив, нащо-с писав листи?
А я писав листи на пожартування,
Щоби-с, мила, знала, що таке кохання.
Кохання, кохання, з вечора до рання,
Як сонечко зійде, кохання розійде.
Вчора був миленький, а нині вже ворог.
Вчора був миленький, годі розійтися,
А нині вже ворог, годі здибатися.
На тобі, дівчино, сухую тополю:
Як вона прийметься, візьму шлюб з тобою.
Рано посадила, вечір підливала,
Сухая тополя листя розпускала.
Листя розпустила та й почала цвисти:
Як ти мня не любив, нащо-с писав листи?
А я писав листи на пожартування,
Щоби-с, мила, знала, що таке кохання.
Кохання, кохання, з вечора до рання,
Як сонечко зійде, кохання розійде.
Примітки:
Перший рядок кожного куплету повторюється двічі.Джерело:
Золотий Дунай. Символіка української пісні / Упорядник Марія Чумарна. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2007. – 264 с.Рекламне оголошення