Їхав козак на війноньку [2]
Їхав козак на війноньку,
прощав свою дівчиноньку:
"Прощай, рідненька, чорнобривенька,
я йду в чужую сторононьку. (2)
Дайми, дівчино, хустину,
може, я в полі загину.
Накриють очі темної ночі,
легше в могилі спочину".
Дала дівчина хустину,
козак у бою загинув.
Накрили очі темної ночі,
легше в могилі спочинув.
А злії люди насилу
взяли нещасну дівчину.
Там серед поля гнеться тополя
та й на козацьку могилу.
прощав свою дівчиноньку:
"Прощай, рідненька, чорнобривенька,
я йду в чужую сторононьку. (2)
Дайми, дівчино, хустину,
може, я в полі загину.
Накриють очі темної ночі,
легше в могилі спочину".
Дала дівчина хустину,
козак у бою загинув.
Накрили очі темної ночі,
легше в могилі спочинув.
А злії люди насилу
взяли нещасну дівчину.
Там серед поля гнеться тополя
та й на козацьку могилу.
Джерело:
Золотий Дунай. Символіка української пісні / Упорядник Марія Чумарна. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2007. – 264 с.Рекламне оголошення