Журо ж моя, журо, то-сь ні зажурила,
Хлопця молодого з білих ніг звалила.

А я тії журі та не піддаюся,
Піду до коршмоньки, горівки нап’юся.

Брати ж мої, брати, горівонька п’ється,
Коло мого серця гадинонька в’ється.

Ой тая гадина всьо поле злазила,
Коло мого серця гніздо собі звила.

Гніздо собі звила зиму зимувати,
Мені, молодому, прийдесє вмирати.