Під дубиною, під зеленою,
там сидів голуб з голубиною. (2)

Сиділи в парі, розмовлялися,
білими крильми обнімалися.

Голубка каже: "Ти, серце моє,
за твоє життя дала би-м своє".

Ой вийшов стрілець з темного луга,
стрілив на дуба – забив голуба.

Голуба забив, голубку забрав,
взяв ї додому, стелит солому.

Стелит солому, дає водиці,
дає водиці, сипле пшениці.

Голубка не їсть, голубка не п’є,
під дубиноньку плакати іде.

– Чому ж ти не їш, чому ти не п’єш,
під дубиноньку плакати ідеш?

– Як маю їсти, як маю пити,
як світ веселий – нема з ким жити.

– Маю я, маю сто пар голубів,
вибирай собі, котрого любиш.

– Ой я ходила, вибирала я,
нема такого, як був мій милий.