Ой по горі, горі
Ой по горі, горі три пташки ходили, ходили, ходили.
Там три дівчиноньки йа мене любили, любили, любили.
Єдна мене любить, а друга чарує, чарує, чарує.
А третя ходить, кубком вино носить, частує, частує.
Не жаль мені того кубка золотого з тим вином, з тим вином.
Гей, тілько ми жаль шлюбовання йа мого з тов бідов, з тов бідов.
Не буду продавати, ані міняти облуду, облуду.
Треба з бідов жити, свій вік коротити до суду, до суду.
Не жаль мені того коня вороного, срібної підкови, підкови,
Гей, тілько ми жаль тої дівчиноньки, любої розмови.
Там три дівчиноньки йа мене любили, любили, любили.
Єдна мене любить, а друга чарує, чарує, чарує.
А третя ходить, кубком вино носить, частує, частує.
Не жаль мені того кубка золотого з тим вином, з тим вином.
Гей, тілько ми жаль шлюбовання йа мого з тов бідов, з тов бідов.
Не буду продавати, ані міняти облуду, облуду.
Треба з бідов жити, свій вік коротити до суду, до суду.
Не жаль мені того коня вороного, срібної підкови, підкови,
Гей, тілько ми жаль тої дівчиноньки, любої розмови.
Джерело:
Золотий Дунай. Символіка української пісні / Упорядник Марія Чумарна. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2007. – 264 с.Рекламне оголошення