Ой по горі, горі

Ой по горі, горі три пташки ходили, ходили, ходили.
Там три дівчиноньки йа мене любили, любили, любили.
Єдна мене любить, а друга чарує, чарує, чарує.
А третя ходить, кубком вино носить, частує, частує.
Не жаль мені того кубка золотого з тим вином, з тим вином.
Гей, тілько ми жаль шлюбовання йа мого з тов бідов, з тов бідов.
Не буду продавати, ані міняти облуду, облуду.
Треба з бідов жити, свій вік коротити до суду, до суду.
Не жаль мені того коня вороного, срібної підкови, підкови,
Гей, тілько ми жаль тої дівчиноньки, любої розмови.
Джерело:
Золотий Дунай. Символіка української пісні / Упорядник Марія Чумарна. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2007. – 264 с.

Рекламне оголошення