Ой ти, дібрівная зозуле, зозуле,
Ой не куй так рано в діброві, діброві,
Но закуй матінці в коморі, в коморі.
Бо моя матінка – старая, старая,
Та й бо ще до того лихая, лихая.
Наказала мені робити, робити,
Та й на гору камінь котити, котити.
Покочу я камінь до міста, до міста,
Накуплю віночків зо двіста, зо двіста.
А на паняночки – віночки, віночки,
А на парубочки – шапочки, шапочки,
А на малі діти – сорочки, сорочки,
А на молодиці – хустиці, хустиці.
Ой ти, дібрівная зозуле, зозуле,
Ой не куй так рано в діброві, в діброві!