Гей, зійшло сонечко
З багацького дому,
Усі плуги орють в полі,
Лишень вдовин дома.
А чого ж же він дома,
Дома спочиває?
Відай же він в своїм домі
Порядку не має.
Та й вийшла вдовочка
Третій день у поле,
Стала, стала, задумала,
Ревне заплакала.
– Діти мої, діти,
Діти-сиротята,
Хто ж вас буде годувати –
Не маєте тата.
Виросла травочка
Повище дубочка,
Та хто ї буде косити?
Я бідна вдовочка.
Люде своє косять,
Косять, викошають,
А в вдовини-небожини
Воли заганяють.
Та над’їхав козак
З далекого краю.
– На день добрий, бідна вдово,
Як же ти си маєш?
– Бодай тебе, бодай,
Козацьку голову,
По чім же ти мене пізнав,
Що я бідна вдова?
– По тім я тя пізнав,
Що ти бідна вдова,
Що худоба невесела
Й сама-с засмучена.