Не кусав я то яблучко, лиш гадав кусати,
Взяла мене головочка та в чолі лупати*.
А вкушу я то яблучко, а в цім червачина,
Бодай же тя господь скарав, молода дівчина.
Стояла там водиця в новій коновочці,
Було мені подумати в своїй головочці.
В Марусини на подвір’ї усе скрипки грають,
А Івана молодого три попи ховають.
– Пусти мене, моя мамко, хоть си подивити,
Та як буде Іванова мама голосити.
– Сама то ти, моя дочка, сама наробила,
Щоби мама Іванова жалібно голосила.