Під явором зелененьким
Сидить дівча семилітнє з жовняром молоденьким.
Загадав єї він сім загадок.
– Та як відгадаєш, моя будеш,
Як не відгадаєш, то не будеш.
А що росте без корінця,
А що цвіте без деревця,
А що світить без каганця,
А що горить без полону,
А що біжить без нагону,
А що пече без пожари,
А хто живе без дружини.
– Та росте камінь без корінця,
Та цвіте хміль без деревця,
Світить місяць без каганця,
Ладан горить без полону,
Вода біжить без нагону.
Пече сонце без пожари,
Жиє жовняр без дружини,
Жиє жовняр без дружини
В чужім краю без родини,
Без вечері, без обіду.
– Ой є в мене обід раний
Та й і гвер зладуваний.
Ой є в мене вечеречка
І в касарні постелечка.
Як недоїв, так недоспав –
Вдарив тамбор, а я вже встав.
А я вже встав, гвер зладував,
На зецирку машерував.
Вчини, боже, мою волю:
Знеси мене з родиною,
Із близькою, з далекою,
З рідним вітцем, із мамкою.