А в Хотині на риночку,
Море брє, море брє.
Водить турчин вірміночку,
Серце моє.

Та й торгує, прибиває,
Море брє, море брє.
Сто червоних винимає,
Серце моє.

Дає за ню сто червоних,
Море брє, море брє.
Бере єї за рученьку,
Серце моє.

Привів єї додомочку,
Море брє, море брє,
Каже єї: "Стели ліжко!"
Серце моє.

Ліжко стеле, ревне плаче,
Море брє, море брє.
– А чо ти так ревне плачеш?
Серце моє.

– Ой мала я три братчики,
Море брє, море брє.
Один пішов в Московщину,
Серце моє.

Другий пішов в Туреччину,
Море брє, море брє.
Третій пішов в Волощину,
Серце моє.

– Добрий-с, сестро, розум мала,
Море брє, море брє,
Наразу-с си приповіла,
Серце моє.