А мій милий Гнат си називає,
Як він файно в сопівочку грає.
А вже темний вечір наступає,
А мій милий в вікно заглядає.
– Вийди, мила, сивенька голубко,
Поговорим – піду собі прудко.
А я вийшла дуже залишена,
Кажу єму, що-м вже заручена.
– Чому ти, мила, це не говорила,
Як-єс до мене ввечір виходила?
– Нащо тобі було говорити,
Щоби-с не хотів до мене ходити.
– Ти, дівчино, красна, як калина,
Но ще-с гірша, як люта гадина.
Нащо-с мені серденько вривала,
Як-єс за ня іти не гадала?
– Та я тобі серце не урвала,
Ти ще парубок, я си не віддала.