Зазоряли мене зорі
Та в милої у коморі.
– Стійте, зорі, не зоряйте,
Хоть годинку зачекайте.
Зачекайте хоть годину,
Най перейду полонину.
В полонині вогонь горить,
Мою милу душа болить.
Не так милу, та як мене,
Що не сидить близько мене.
Підіть милу приведіте,
Близько мене посадіте.
Сидить мила зо мнов в плече,
Не промовить вона й слівце.
Та як мила промовила,
Гірше серце розранила.