Під білою березою
Сидить братчик із сестрою.
Братчик сидить – листок пише,
Сестра сидить – ревне плаче.
– Чо ти, сестро, ревне плачеш,
Ци ти в мене плати хочеш?
– Я не плачу за платою,
Але плачу за кривдою,
Бо одна нас мамка мала.
Не однакий посаг дала:
Тобі дала штири воли,
А всі штири, як соколи.
Мені дала нитку й голку –
Нещасливий мій заробку.
– Сідай, сестро, та й зо мною,
Поїдемо додомою.
А приїздить брат додому.
– Сховай, жінко, хліб із стола.
Сховай, жінко, хліб із стола,
Бо йде в гості сестра моя.
– Гей стій, брате, не лякайси,
З своїм хлібом не ховайси,
Бо є в мене хліб у торбі,
Буде обід при дорозі.
Хоть я ходжу по родині,
Ношу хлібець у торбині.
Я не прийшла їсти, пити,
Лиш прийшла-м си подивити,
Щоби мене діти знали
Та й тіткою називали.