– Як спиш, мила,– бог з тобою,
А як чуєш – мов зо мною.
– Рада би я, милий, з тобов говорити,
Та нелюб коло боку – боюси го збудити.
Крига леду на серденьку,
Ох, як мені студененько.
Люта змія у ножечках,
Ясні мечі в головочках.
– А стій, мила, бог з тобою,
Тепер, мила,– мов зо мною.
Люта змія в корчі піде,
Ясні мечі заржавіють,
Крига леду розтопитьси,
Нелюб із ручки скотитьси.
Тепер, люба, мила моя,
Будем жити ми обоє.