Аби єму такий вік довгий,
Який у мене чоловік добрий,
Що він мене ні б’є, ні клене,
Що він мене межи люде бере.
Що він ня ніколи не сварить.
Лиш все злагідненька говорить:
– Гуляй, мила чорнобрива,– маєш в мене волю,
А як прийдеш додомочку, ворота ти втворю.
І зварено, і спечено, вже і постіль постелено.
– Спи, мила чорнобрива, бог з тобою.
Спи, мила, спи, не вставай,
А як устанеш, далі гуляй.