Пливе човен, води повен, коби не схибнувси,
Пішов син милий, голубець сивий, та коби повернувси.
Пішов син милий, голубець сивий, та дороги не знає,
Аж там дівчина горіх садила та вином поливає.
Аж вона єму та й, молодому, дорогу показала,
Та так до него, до молодого, злагідна сказала:
– А йди ж бо ти, молодий хлопче, – там три дороги вкупі,
Та не йди тою першою, бо дома не будеш.
Та не йди тою й другою, бо мене забудеш.
Але йди тою третьою – завтра дома будеш.
– Та бодай же ти, дівчиночко, щастя й долю мала,
Що ти мені, молодому, дорогу показала.
– Бодай же ти, вдовин синку, тогди оженивси,
Як у полі край дороги сухий дуб розвивси.
– Бодай же ти, дівчиночко, тогди віддаласи,
Як у полі на камені ружа розцвіласи.