Гей, зійшов місяць та й звізди ясні

Гей, зійшов місяць та й звізди ясні,
Гей, вандрували два молодчики красні.
Як вандрували, так собі говорили:
– Де б ми собі, мій товаришу, дівчину підмовили?
Все поле зійшли, та й дівчини не знайшли.
Над село прийшли – дівчину собі найшли.
Попович каже: "Моя дівчина буде!"
А вдовин син каже: "Хіба мене не буде!"
– Та ходім бо ми, ти поповичу, на високу могилу
Та аж там ми си розправуємо за хорошу дівчину.
Попович став на високу могилу,
А вдовин син став у низеньку долину.
Попович стрілив – серденько перестрілив.
А вдовин син стрілив – в саме серце вцілив.
– Ой тото ж бо вам хорошая дівка,
Що вам залетіла в саме серденько стрілка.
За вдовиним сином старенька мамка плаче,
А над поповичем чорний ворон краче.
За вдовиним сином всі дзвони задзвонили,
А над поповичем лиш вірли крильми збили.
Джерело:
Народні пісні з-над Дністра в записах Євгенії Ярошинської. – Київ: Музична Україна, 1972. – 323 с.

Рекламне оголошення