– Ой ти, дівчино, ти червона вишня,
Чому ти ввечір до мене не вийшла?
– Ой як же, милий, до тя виходити?
Та не сплять вороги – будуть нас судити.
– Та най вони судять та й на безголов’я,
Я тя люблю, моя мила, як своє здоров’я.
Я тя, мила, люблю, любити тя буду,
Заків мене, заків тебе, я тя не забуду.
А хоть тя забуду, то знов нагадаю,
Ах боже мій милосердний, яку милу маю.