А у лісі на риночку
Годить турчин дівчиночку.
Та й торгує, прибиває,
Сто червоних заплачає.
Бере єї за ручечку,
Веде єї додомочку,
Привів єї додомочку,
Каже: "Стели подушочку".
Постіль стеле, ревне плаче.
– А чо ти так ревне плачеш?
– Ой мала я три братчики,
Один пішов в Московщину,
Другий пішов в Туреччину,
Третій пішов в Вірменщину.
– Добрий-ес, сестро, розум мала,
Що-с мені оце сказала.