– Пусти мене, милий, до броду по воду,
До броду по воду, звідати до роду.
– І самий не піду, і тебе не пущу,
Бо ти скажеш роду всю нашу пригоду.
– Не буду казати, хоть будуть питати,
Облиють ня сльози, а я вийду з хати,
Ой вийду я з хати, брат дрова рубає,
Брат дрова рубає, мене си питає:
– Сестро моя, сестро, сестро моя, любко,
Ци-с привикла, ци ні на чужині прудко?
– Вам дрова рубати, мене не питати,
Де-сте ня завдали, мушу привикати.
Як тотій керничці межи берегами,
Так мені, молодій, межи ворогами.
Як тоту керничку береги змучили*,
Так мене, молоду, вороги зжурили.
Як тоту керничку береги стискають,
Так мене, молоду, вороги нуждають.