Посію я руту, посію я круту понад бережечки,
Тяжко мені вийти, тяжко погуляти через ворожечки.
А я тотій руті, а я тотій крутій вершки позриваю,
Я своїм ворогам, неприятелям на збитки погуляю.
Ой у мене їсти та й у мене пити,
А від мене вийти, за ня говорити.
Та піду я містом, ринком, вулицею,
Там з родом зійдуси, горівки нап’юси, вже я п’яницею.
Піду я дорогов, стежечков вузеньков,
Та й лишень зійдуси із мамков рідненьков.
Лишень поговорю з свойов мамков ріднов,
Вже мене назвали люде непотрібнов.