Летів орел понад море та став голосити,
Та як тяжко убогому багачку любити.
Летів орел понад море та сів на спочинок,
Зажуривси бідного син за багацьку дівчину.
– Чо ти сидиш, дівчиночко, сидиш та думаєш?
Не гудь мене, що я бідний, ти щастя не маєш.
Не там щастя, не там доля, де багаті люде,
Хто си влучить із милою, тому гаразд буде.
Ой не тото щастя й віно, що неньо вінує,
Але тото щастя й віно, що господь дарує.