Мене мамка породила близенько потока,
Казала ми: "Рости, дочко, тоненька й висока".
А я мамки не вслухала, та виросла груба.
А мамка си угнівала, дала за нелюба.
А в нелюба гірка губа, гірша полиночку,
Буде бити, зневажати мою головочку.
– Ой соколе, соколочку, високо літаєш,
Скажи мені вірну правду, де любка видаєш?
– Ой видаю край Дунаю, стоїть над водою,
Протирає чорні очі хустков золотою.
Протирає, протирає, не може протерти,
Прийде му си тоту хустку із жалю подерти.