Пийте, люде, горівочку, а ви, гуси, воду,
Плиніть, плиніть, білі гуси, аж до мого роду.
Та не кажіть, білі гуси, що я тут бідую,
Але кажіть, білі гуси, що я тут паную.
А ще гуси не доплили, родинка вже знає,
Ой чую я через людей, що ня си цурає.
Ой родино, родиночко, не цурайси мене,
Хоть я бідна, ти багата, повертай до мене.
Та буду я зашивати, буду запрядати,
Буду тебе, родиночко, за гостя приймати.
Йде родина із гостини, ворота минає,
А я стою, ревне плачу, що не повертає.