Тихо, тихо Дунай воду несе,
Ще тихіше дівча косу чеше.
Що зачеше, понесе на Дунай,
– Плини тихо, плини та не думай.
Плини, плини, моя косо, на тихий лужочок,
Там у лузі високий дубочок.
Там у лузі й явір зелененький,
Під тим явором хлопець молоденький
Сидить, сидить, та в скрипочку грає.
Струна в струну зрізка вимовляє:
– Нема стриму вдовиному сину,
Звів з розуму молоду дівчину.
Звівши, звівши, на коника сівши,
Пішов далі, співанку завівши:
– Та ще мені та й пришиють квітку,
Тебе зав’ють в білу перемітку.
Та ще мені зшиють зелений віночок,
А тебе зав’ють в біленький рушничок.