Під лісом, під Самбором
Оре дівча чорним волом,
Один волик, а три плужки,
Посікла три петрушки.
Ой виходить стара мати.
Взяла долю вибирати –
Ні за попа, ні за пана,
Але дала за кальвіна*.
А тот кальвін світом ходить
Та все з собов палаш носить.
– Дай ми, мати, меду й вина,
Най си нап’ю без кальвіна.
А ще мати у пивниці,
А вже кальвін у світлиці.
– Сідай, мила, на лавочку,
Най ти зітну головочку.
– Чекай, милий, хоть годину,
Най розішлю по родину.
Нім зійшласи родиночка,
Вже злетіла головочка.