Зажурилася молода удівонька,
Що не скошена зелена дібровонька.
Зберу косарів сто двадцять і чотири,
Щоб мою діброву зелену скосили.
Косарі косять, аж вітрець повіває.
...
...
– Ой як же з тобою, козаче, не стояти –
Цілуєш, милуєш, як мале дитя мати.