Вийди, мати, за ворітечка
Чи не їде потерай-краса!
Ой нігде ані чувати,
Десь там буде ніч ночувати.
Ой наїхали гості
Та все гості та й забарнії.
Самі сидять поза стіллячко,
Коні ходять по подвір’ячко
І мед-вино попивають
І... підмовляють.
– Ой... дівонько,
Не давайся на підмовоньку,
Бо там гори кременистії
І там люди ненависнії,
Будуть мову перемовляти,
Роботоньку переробляти...
Прилетіла сива зозуленька,
Сіла, впала та й закувала:
– Ой вже ж я світ облітала,
Золотих гір нігде не видала.