Рідне село
Неподалік від Львова є село –
Кротошин називається воно.
Живуть у ньому люди – трударі,
Працюють від зорі і до зорі.
І народився я у цім селі,
Де рідна кожна стежечка мені.
Де милі серцю і ставок, і поле,
Плакучі верби і садки довкола.
Приспів:
Кротошин – село біля Львова.
Кротошин – село світанкове.
Дитинство і юні роки тут пройшли.
Чарівне та миле,
Веселе і щире –
Залишиться в серці завжди!
Живуть у ньому мої батько й мати.
До них хотів би часто приїжджати.
Не гнівайтесь, рідненькі, вас благаю,
Що, може, часто дім свій залишаю.
Забуть душі не суджено ніколи
Оцю стерню, що в босі ноги коле,
І руки мамині натруджені такі,
Що ніжили і вранці, і вночі.
Приспів
На серці смуток, радість і печаль.
Життя-дороги кличуть, кличуть в даль.
Роки летять, немовби уві сні,
А в небі синьому курличуть журавлі.
Приспів
Кротошин називається воно.
Живуть у ньому люди – трударі,
Працюють від зорі і до зорі.
І народився я у цім селі,
Де рідна кожна стежечка мені.
Де милі серцю і ставок, і поле,
Плакучі верби і садки довкола.
Приспів:
Кротошин – село біля Львова.
Кротошин – село світанкове.
Дитинство і юні роки тут пройшли.
Чарівне та миле,
Веселе і щире –
Залишиться в серці завжди!
Живуть у ньому мої батько й мати.
До них хотів би часто приїжджати.
Не гнівайтесь, рідненькі, вас благаю,
Що, може, часто дім свій залишаю.
Забуть душі не суджено ніколи
Оцю стерню, що в босі ноги коле,
І руки мамині натруджені такі,
Що ніжили і вранці, і вночі.
Приспів
На серці смуток, радість і печаль.
Життя-дороги кличуть, кличуть в даль.
Роки летять, немовби уві сні,
А в небі синьому курличуть журавлі.
Приспів
Рекламне оголошення