Я тебе не знаю, і не буду знати,
ввечір крізь віконце не буду виглядати.
Ти мене не знаєш, але відчуваєш,
зустріч неминуча, зустріч не можлива.

Завтра, післязавтра, не зустріну знову,
а сьогодні вранці, знову не побачу.
Туга невмолима, душу підточила,
зустріч неминуча, зустріч не можлива.

Літо відгуділо в небі літаками...
Осінь пахне дитинством,
натхненним і безтурботним,
вітер розносить листя,
мрій, думок, сновидінь,
марень та сподівань.

Прикрості й невдачі – марнота і попіл,
радості забави – мало що міняють.
Досить лише знати, просто відчувати,
зустріч не можлива, зустріч неминуча.