Перше слово з вуст дитячих – мама,
Перший поцілунок – це її.
Бо лиш мама любить до нестями
І ночей не спить, як ми малі.

То ж пробачте, рідна,
За печалі і за передчасну сивину.
Ми вас, люба наша, і надалі,
Як завжди, любитимем одну.

Хай мудрість літ не стане тягарем,
Нехай в душі не вигасне зірниця.
Хай повниться до краю день за днем
Здоров’я й щастя золота криниця.

Хай буде добра Вам багато й надовго,
Хай щастя зоріє і в долі, і в мрії,
Щоб чули лиш гарне і сонячне слово,
Щоб мали побільше тепла і надій.

Лиш гордістю будете Ви для родини.
Хай квіти цвітуть в Вашім серці щоднини.