Люба нене, ти все до мене
Думками линеш як день, так ніч.
Тебе я бачу в уяві своїй
І голос чую твоїх пісень.

Люба матусю, чи пам’ятаєш,
Як чорну косу чесала ти?
Тепер у тюрмі щодня й щоночі
Ту косу чешуть мені кати.

А біле тіло пухне-синіє,
Його щоденно нагайка рве,
Пропало нене, нема надії,
Бо твоя доня в тюрмі умре.

Вже не побачиш мене в віночку,
Дружки до шлюбу не поведуть.
Кати прокляті правду не скажуть
Ані могили не покажуть.