Закувала зозуленька [2]
Закувала зозуленька
В гайочку на розі,
Заплакала дівчинонька
В батька на порозі.
Не куй, не куй, зозуленько,
В гайочку на розі,
Не плач, не плач, дівчинонько,
В батька на порозі.
Як же мені не кувати,
Коли гай розвивається,
Як же мені не плакати,
Коли мати цурається.
Ой піду я на могилу
Та й буду плакати:
– Ой устань, рідна нене,
Косу розплітати.
– Не плач, не плач, мила доню,
Я не можу встати,
Будуть тобі чужі люди
Косу розплітати.
В гайочку на розі,
Заплакала дівчинонька
В батька на порозі.
Не куй, не куй, зозуленько,
В гайочку на розі,
Не плач, не плач, дівчинонько,
В батька на порозі.
Як же мені не кувати,
Коли гай розвивається,
Як же мені не плакати,
Коли мати цурається.
Ой піду я на могилу
Та й буду плакати:
– Ой устань, рідна нене,
Косу розплітати.
– Не плач, не плач, мила доню,
Я не можу встати,
Будуть тобі чужі люди
Косу розплітати.
Примітки:
Записала 1996 року Ірина Ісаченко в с. Удріївці Дунаєвецького району на Хмельниччині від Залевської Марії Мар’янівни.Джерело:
Може вміститися сльоза... / Упорядник І.О. Голубенко. – Київ: Інститут громадянського суспільства, 2002. – 180 с.Рекламне оголошення