Ой є у тім березі верба,
Її підмиває вода,
Стоїть одинока хатина,
Живе в ній старенька вдова.

Лишилась вона удовою,
Не стало, помер чоловік,
Лишилась вона сиротою,
Бідна й нещасна навік.

Лишилась вона удовою,
Не з’їла вона й не спила,
Для діток вона все старалась
І все вона їм оддала.

На старість до сина просилась:
"Не дай же під тином вмирать,
Буду тобі я годити
І діток твоїх доглядать".

"Не думаю, мамо, про тебе
І в думці тебе забирать,
А діток своїх малоліток
Я буду в ясельця здавать".

"Куди ж мені дітись, старенькій,
Голівку свою прихилить,
Щоб дітям рідним же, рідненьким
Позору навік не зробить.

Піду я, піду до ворожки,
У неї я яд попрошу,
Страждати я більше не буду,
Отраву на серце прийму".

Ой є у тім березі верба,
Її підмиває вода,
Стоїть одинока могила,
Лежить в ній нещасна вдова.