Згадай, моя мамо
Згадай, моя мамо, той вечір,
Коли ти мене провела
В дорогу далеку військову –
Ти сльози гіркі пролила.
"Не плачте, матусю, – сказав я, –
Вернуся, й то швидко, додому".
Хоч мріями й мріями жив я,
Та певний не був я у тому.
Прощай же, родинонько моя,
Прощайте, батьки ви старі,
Не судилася смерть мені вдома,
А в далекій, чужій стороні.
Забудь, моя мамо, про мене,
Навік я від тебе пішов,
Ти довго чекала на сина,
На зустріч мою і любов.
Та зустріч моя із тобою
Буде для нас дуже сумна,
Живого мене не побачиш,
Лише в домовині синка.
І більш не скажу я ні слова,
Що мав я тобі розказать,
Прийшла до нас рання розлука,
І мусиш усе забувать.
Забудеться, мамо, та радість,
З якою ти сина ждала,
Повік ти мене не забудеш,
Синочка свого Василя.
Як маєш, матусю, листочка,
Того, що тобі я послав,
Покладь його біля серденька,
Щоб сина тобі нагадав.
Не буду я, мамо, дружитись,
Не будеш весілля справлять,
Лише як за
Рід прийде
Не буду я, мамо, дружитись,
Не буду до шлюбу іти,
Судилось мені молодому
В сумну домовину лягти.
Прощай же, рід рідний, рідненький,
Навік я відходжу від вас,
Не ждіте мене, молодого,
Не прийде Василько до вас.
Коли мене спустять в могилу
Й на груди наляже земля,
Зостанешся, мамо, саменька,
Як в полі билина одна.
Як прийдеш, матусю, на цвинтар
І сльозу рукою змахнеш,
Гадками полинеш в минуле
І тяжко ридати почнеш.
Іди вже, матусю, додому
І в гості мене не чекай,
Не прийду я більше до тебе,
Навіки, рідненька, прощай.
Посадь на могилі, матусю,
Калини червоної кущ,
Щоб листя над мною шуміло
І стали співати пташки.
Як прийдеш ти, мамо, на цвинтар,
Коли місяць май настане,
Побачиш, що над твоїм сином
Лиш тая калинонька цвіте.
Поглянь, моя мамо, на гілку,
На котрій той біленький цвіт,
Вона наче з твоїм синочком
У парі до шлюбу стоїть.
Коли ти мене провела
В дорогу далеку військову –
Ти сльози гіркі пролила.
"Не плачте, матусю, – сказав я, –
Вернуся, й то швидко, додому".
Хоч мріями й мріями жив я,
Та певний не був я у тому.
Прощай же, родинонько моя,
Прощайте, батьки ви старі,
Не судилася смерть мені вдома,
А в далекій, чужій стороні.
Забудь, моя мамо, про мене,
Навік я від тебе пішов,
Ти довго чекала на сина,
На зустріч мою і любов.
Та зустріч моя із тобою
Буде для нас дуже сумна,
Живого мене не побачиш,
Лише в домовині синка.
І більш не скажу я ні слова,
Що мав я тобі розказать,
Прийшла до нас рання розлука,
І мусиш усе забувать.
Забудеться, мамо, та радість,
З якою ти сина ждала,
Повік ти мене не забудеш,
Синочка свого Василя.
Як маєш, матусю, листочка,
Того, що тобі я послав,
Покладь його біля серденька,
Щоб сина тобі нагадав.
Не буду я, мамо, дружитись,
Не будеш весілля справлять,
Лише як за
Рід прийде
Не буду я, мамо, дружитись,
Не буду до шлюбу іти,
Судилось мені молодому
В сумну домовину лягти.
Прощай же, рід рідний, рідненький,
Навік я відходжу від вас,
Не ждіте мене, молодого,
Не прийде Василько до вас.
Коли мене спустять в могилу
Й на груди наляже земля,
Зостанешся, мамо, саменька,
Як в полі билина одна.
Як прийдеш, матусю, на цвинтар
І сльозу рукою змахнеш,
Гадками полинеш в минуле
І тяжко ридати почнеш.
Іди вже, матусю, додому
І в гості мене не чекай,
Не прийду я більше до тебе,
Навіки, рідненька, прощай.
Посадь на могилі, матусю,
Калини червоної кущ,
Щоб листя над мною шуміло
І стали співати пташки.
Як прийдеш ти, мамо, на цвинтар,
Коли місяць май настане,
Побачиш, що над твоїм сином
Лиш тая калинонька цвіте.
Поглянь, моя мамо, на гілку,
На котрій той біленький цвіт,
Вона наче з твоїм синочком
У парі до шлюбу стоїть.
Примітки:
Записала 1996 року Наталя Борис в с. Копаченці Городенківського району Івано-Франківської області від Леськів Марії.Джерело:
Може вміститися сльоза... / Упорядник І.О. Голубенко. – Київ: Інститут громадянського суспільства, 2002. – 180 с.Рекламне оголошення