Ти спиш, старенька і маленька –
Яка ж велика ти в житті!
Свій вік тяжкий, моя рідненька,
Ти прожила у самоті.

Як татуся війна скосила,
Мов сирота, зосталась ти.
Ну де взялася в тебе сила,
Щоб трьох дітей у світ вести?

А труднощі давили плечі,
Крутилась ти, як та бджола.
В літа похилені, старечі
Ти теж спочити не могла.

Це ж при тобі росли онуки
І правнуки зростали теж.
Святі і мудрі в тебе руки,
Бо ти усім життя даєш.

О, світе мій! Питаю знов я,
А хто ж тобі навік дає
Життєву силу, і здоров’я,
І віру ту, що в серці є?

Тобі в дарунок – сонця мало,
Бо ти сама – зоря для всіх.
Я покладу, рідненька мамо,
Планету всю тобі до ніг.

Я рукавом розвію хмару,
Я землю сонцем обів’ю.
Моя молитва – за Варвару –
Святую матінку мою.

За світлий дар життя молюся,
Який дала мені вона.
Мій ідеал – моя матуся,
Моя найвища вишина.