Сидить мати під калиною

Сидить мати під калиною,
Гірко плаче за дитиною:
– Куди, доню, ти збираєшся,
Слізоньками обливаєшся?
– Піду, мамо, між чужії люди,
Чи то справді там добренько буде?
Буде в мене матінка чужая,
А та мати – свекруха лихая.
Їсти схочу, аж серденько в’яне,
Хліба д’ріжу – скоса споглядає:
– Ще ж ти, доню, діла не робила,
А великий кусень хліба з’їла.
– Якби цеє та матінка знала,
Вона б мені обідать прислала
Чи місяцем, чи зірницею,
А чи братом, чи сестрицею.
А що брата, то дома немає,
А сестриця дороги не знає, дороги не знає.

Примітки:
Записала Олена Савчук в с. Горбачі Чернігівської області від Полтавецької Ганни Харитонівни.
Джерело:
Може вміститися сльоза... / Упорядник І.О. Голубенко. – Київ: Інститут громадянського суспільства, 2002. – 180 с.

Рекламне оголошення