За селом стоїть хатина, похилилася вона,
В тій хатині живе мати, зажурилася стара.
Вже три літечка минуло, як забрали Василя.
Ждала, ждала мати сина, всю надію втратила.

Раз уночі, опівночі, як заснуло все село,
До старенької матусі хтось постукав у вікно.
Мати встала, засвітила: "Хто там, хто там, хто такий?"
Він стояв на двох протезах і без правої руки.

Не пізнала мати сина, мати сина Василя.
А впізнавши, мати впала, мати впала нежива.
Василь став, гірко заплакав: як каліці в світі жить?
Він встрелив у грудь багнета, разом з мамою лежить.

Поховали матір й сина на цвинтарі край села,
Посадили кущ калини у головах Василя.
За селом стоїть хатина, похилилася вона,
В тій хатині тепер сумно, бо нікого в ній нема.