У гаю зеленім
Зозуля кувала
Ой то не зозуля,
То мати плакала.

Ой то не зозуля,
То мати плакала,
Вона на війноньку
Сина проводжала.

Іди, іди, синку,
Довго не барися,
Та й через годочок
Додому вернися.

Ой рад би, моя мати,
Скоріше вернуться,
Та коник мій вороненький
В воротях спіткнувся.

Ждала мати сина,
Ждала, виглядала,
Та лиха година,
Тяжкая настала.

В чужій сторононьці
Поховали сина,
І не знає мати,
Де його могила.

А на тій могилі
Калина процвітає,
Весною на могилі
Соловей співає.