Ой заросли вже дороги та травами
Ой заросли вже дороги та травами,
Де ходили наші полки з хоругвами,
І розцвілась, розстелилася отава,
Де росла, де процвітала наша слава.
Вже лиш шуми вітровії бушували,
Де ревіли гаківниці з гарматами.
А шляхами, де йшли стрільці молоденькі,
Там панують, марширують воріженьки.
Задзвонили сумно дзвони, заридали,
Знов ми нашу Україну поховали,
Поховали в лютім бою, в темних борах,
Там у тюрмах, в чужинських таборах.
Прилетіли ластівочки ген зі сходу
Та й принесли дивну вістку для народу.
Щебетали, що скінчиться та Руїна,
Встане наша славна, вільна Україна.
Де ходили наші полки з хоругвами,
І розцвілась, розстелилася отава,
Де росла, де процвітала наша слава.
Вже лиш шуми вітровії бушували,
Де ревіли гаківниці з гарматами.
А шляхами, де йшли стрільці молоденькі,
Там панують, марширують воріженьки.
Задзвонили сумно дзвони, заридали,
Знов ми нашу Україну поховали,
Поховали в лютім бою, в темних борах,
Там у тюрмах, в чужинських таборах.
Прилетіли ластівочки ген зі сходу
Та й принесли дивну вістку для народу.
Щебетали, що скінчиться та Руїна,
Встане наша славна, вільна Україна.
Примітки:
1. Останні два рядки кожного куплету повторюються двічі.2. Записали 1999 року Інга Мринська та Ірина Шуляренко в с. Лавочне Стрийського району Львівської області від Говдиш Анастасії Андріївни (1924 р.н.).
Джерело:
Може вміститися сльоза... / Упорядник І.О. Голубенко. – Київ: Інститут громадянського суспільства, 2002. – 180 с.Рекламне оголошення